твір-роздум на тему, , Без дружби життя не повноцінне'', використавши приклади з повісті Н. Бічуї, , Шпага Славка Беркути''​

у творі зло перемагає добро. його несуть позитивні персонажі такі, як софія, сашко, сніжана. головна героїня софійка ввічлива, щира, добра, мужня. усім старається . думає не тільки про себе. саме їй випала роль зняти прокляття з роду кулаківських. 

    сашко відчайдушно кидається в небезпечні пригоди та ризикує життям, щоб подрузі. хоч він не дуже освічений і допускає граматичні помилки на письмі, проте не розгублюється та знаходить вихід у складних ситуаціях. його поради та вчинки є дуже слушними. сашко уособлює добро та справедливість. адже він дружній, мужній та милосердний.

  співчутлива та кмітлива тітка сніжана. її вірність традиціям виводить на чисту воду лицемірного вадима. завдяки зусиллям позитивних героїв родина кулаківських стала щасливою.

  негативними героями є вадим на початку твору, його бабуся та деякі предки, валентин - наречений сніжани. вадим поводився невиховано та зухвало. часто крав, не поважав старших, мав багато шкідливих звичок. поводився демонстративно й не збирався змінюватися на краще. у далекому минулому предок вадима зробив поганий вчинок. задля власної наживи, обманув багатьох людей і забрав їхнє майно. був жорстоким та скупим. також дещо негативним виявився підступний і слабодухий валентин. він вів подвійне життя, обманював оточуючих. не був щедрим, не рідним. не приділяв уваги рідному синові. 

    провина предка – важкий камінь для нащадків. проте в кінці твору вадим змінився на краще. розірване весілля – заслужене покарання для хитрого валентина. твір має гарне закінчення - торжество добра над злом. 

добро: софійка і всі події що відбуваются з нею, сашко, тітка сніжанна, корали знайшли господаря.

зло : вадим, валентин, викрадення коралів, поведінка дорослих персонажів твору.

Павлусь — головний герой оповідання О. Стороженка. Його образ доводить нам, що сите життя і неробство не робить людину по-справжньому щасливою. Щастя не може бути в житті людини, яка живе лише для себе і не зігріває своїм душевним теплом інших, яка безглуздо і безцільно проживає свій вік. Павлусь, єдиний син у родині, ріс зманіженим, залюбленим матір’ю. Узимку й восени вона не випускала його з хати, шоб не замерз, навесні і влітку — шоб сонце не напекло голову. Бачачи, шо син нічого не вміє робити, батько журився: «Що з ним станеться, як ми помремо?» Мати мала рацію, коли говорила: «Як Бог милосердний пошле йому шастя, то без нас житиме ше лучче, як теперечки». Після смерті батьків за Павлусем наглядали наймит і наймичка. І хоча він уже й парубком став, а все чекав, коли хтось за нього зробить. «Павлусь за весь день і пари з рота не пустить; хоч би часом чого і схотів, вже не попросить: якось йому і слово важко вимовити». І на вечорниці йому йти не хотілося, і скарб шукати відмовився, бо звик лише їсти та спати. За це прозвали його Лежнем. Навіть грушу зірвати не міг: «Бісові груші, — пробубнить, — які спілі, і над самісінькою головою висять, і ні одна ж то не впаде у рот». А потрусити дерево — важко. У селі Павлуся вважали щасливим: нічого не робить, а все має. «Сказано: як кому Бог дасть шастя, то не треба йому й рідної матері, не треба і скарбу шукати, сам скарб його знайде». І хоча люди заздрили Павлусеві, жити так, як він, не хотіли. Думаю, шо шасливим не був і Павлусь.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/storozhenko-skarb-harakteristika-pavlusya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua