Чому помер другий хазяїн дядька Тома Сен-Клер?

Відповідь:

З цитатами трішки сутужно, але може підійде:

Михайлик

добрий - коли мати дізнається, що Михайлик дав насіння хлопчику:  — То й добре, синку, що давав, — нарештi чую її голос. Вона, роздумуючи, далi вже говорить не менi, собi: — Бо хто й пособить у свiтi бiдному чоловiку, хто дасть йому скибку хлiба чи ложку борщу? Нiхто, тiльки такий самий злидар.

кмітливий - коли дід розказує Михайлику про те, як живуть святі на небі і чи є кому їм хліб сіяти: "— Нiхто їм не оре, — вони мають хлiб не з поля.

— А-а-а, в них є крамниця з булками! — враз вшолопую я,  а дiд обома руками хапається за ворiтницю, присiдає i ... починає реготати..."

щирий -  коли дядько Себастіян питає чи це Михайлик приніс йому гриби:  "— Нащо? — дрогнув мiй голос. — Бо я вас, дядьку Себастiяне, люблю".

веселий - — О, таке й скажете, — я зовнi ображаюсь, а всерединi смiюсь, як це часто робить дядько Микола, — в нього ж цю науку проходив.

розумний - коли Михайлик сказав поповичу, що вміє не лише читати, але й у шахи грати: " — Це прямо неймовiрно! — чогось непокоїться попович, і на його обличчi прокидається цiкавiсть до мене. — Хто ж тебе вчив грати?"

чесний - Коли Михайлика впіймали в театрі без квитка "Тепер я ладен був од сорому провалитися крiзь землю, щоки мої запалали, а пiд повiками защемiли сльози".

чулий i, дитятко, не треба бiльше, ой, не треба, — прихилила до мене скорбнi очi, розгонистi брови, i я на своїй щоцi почув дотик її уст i слiз. — Хай тобi, дитино, завжди, завжди добре буде помiж людьми.  Мене так вразили її сльози й слова, що я теж мало не заплакав з жалю.

талановитий - Я уважно прочитав їх, а потiм почав докопуватися, як пишуться п'єси i що означають — дiя, картина, ява та iнша премудрiсть. Це все було незвичним i дуже iнтересним. А прочитавши кiлька п'єс, я вирiшив написати свою, щоб там були i дядько Себастiян, i дядько Микола, i Мар'яна, й iншi люди з нашого села.

хоробрий - наприклад, як сміливо говорив Михайлик з поповичем: "Я печу раки i мовчки стою на одному мiсцi, каючись, що прийшов сюди. Сором, затятiсть i гордiсть змагаються в менi, а до очей зрадливо пiдкочуються сльози. Я нiколи не був скиглiєм, терпляче зносив i батiг, i хлудину, i запотиличники, а це так заболiло i допекло".

Пояснення:

«У широкому сенсі ми можемо говорити про культуру бідності, яка ста життя великої групи людей та набуває ознак спадковості. Формуванню такої культури сприяють як структурні чинники, так і суб’єктивні відчуття людей» – каже дослідження культури бідності в Україні, проведене Центром близькосхідних досліджень та Українським католицьким університетом (УКУ) за підтримки МФ «Відродження». У якісному дослідженні бідних, яке Euromaidan Press резюмує нижче, дослідники спробували з’ясувати, як бідні люди бачать себе і своє місце в суспільстві та навколишньому світі; як конструюють «свою» та «інші» соціальні групи. Дослідники також аналізували стратегії подолання бідності учасників проекту. До цих стратегій передовсім належить опора на родичів та короткострокові позики, які не можуть вивести людину з бідності.

Объяснение: