ПОЕМА «НАЙМИЧКА» Т.ШЕВЧЕНКА 9 1. Яке значення має вступ до поеми? 2. Чому героїня твору порівнюється із тополею? 3. Через яке питання діда збентежилась Ганна? Чим пояснити таку поведінку наймички? 4. Що змусило Ганну піти на прощу до Києва? 5. Яким було перебування Ганни у Києві? 6. Чим милувався старий Трохим, сидячи на призьбі? 7. З яким настроєм вже в котре повернулася Ганна з Києва? 8. Чому вона нічого собі не придбала, а останнього бубличка розділила між дітьми, нічого собі не залишивши? 9. Чому, на думку Ганни, тяжко вмирати у чужій теплій хаті? 10. Чим пояснити те, що після смерті Ганни «земля задрожала»? 11. Над чим змушує задуматися поема, після закінчення її читання? 12. Яку життєву основу має «Наймичка»? Чи є цей твір актуальним?

Весной калиновые кусты покрываются белыми соцветиями, состоящими из цветков двух видов. По краям крупные стерильные цветки, в центре плодущие. Именно из последних завязываются плоды - ярко-красные ягоды.
 Осенью нередко можно видеть калиновые кусты с ветками, склоняющимися под тяжестью гроздьев ярко-красных плодов в таком количестве, что и листьев не видно. Общеизвестна полезность плодов калины. Из них готовят соки, желе, повидло. Сок калины содержит много аскорбиновой кислоты, понижает давление, усиливает сокращение сердечной мышцы.

Недаремно говорять: «Життя прожити — не поле перейти». І прожити своє життя без помилок не вдається нікому. Хоч існує прислів’я: «На чужих помил­ках вчаться», — але частіше люди вчаться на власних. Можливо, так краще відкладається у голові та серці. Але кожного разу, коли хочеш щось зробити, треба гарненько подумати. Часто емоції чи незнання справи не дають змоги все обдумати так, як хотілося б. Думаю, що саме емоції, бажання похизува­тися перед товаришами рухали вчинками героя оповідання Є.Гуцала «Сім’я дикої качки». Юрко — міський хлопчик, який кожного літа приїжджає до бабусі в село. Тося — сільська дівчинка. їй дуже цікаво спілкуватися з Юрком, той розповідає про місто різні історії. Дівчинка вірить, не здогадуючись, що всі історії не зовсім правдиві. Одного разу діти побачили, як дика качка вела свій виводок до води. Зворушлива картина. Але в Юрка виникло бажання спіймати таку здобич.Не звертаючи уваги на розпачливий крик качки, він забрав пташенят. Не зважав хлопець і на прохання й пояснення Тосі, чому цього не можна робити. Юр­ко запевняв дівчинку, що буде турбуватися про пташок. А чи потрібна його тур­бота качатам? Звичайно, що ні. Хоча вдома хлопець знайшов ящик, насипав зерна, пташенята гинули на очах. Юркові набридло дивитися на маленьких. Він полишив їх і пішов звати сільських хлопців, щоб похизуватися своїм уловом. Тося вже не могла стримувати свої переживання. Дівчинка забрала знесилених каченят і понесла до води. Юрко не знайшовши пташенят, одразу зрозумів, куди вони поділися. Прибігши в ліс до ставка,хлопці побачили Тосю. Дівчинка, поклавши на воду пташенят, водила руками по воді. Хлопці кинулися їй до але сили покидали каченят.Дуже хочеться вірити, що сім’я дикої качки все ж таки вижила. Юрко запев­няв себе, що вони живі і щасливі. І хоча тепер він точно відчував свою провинні шкодував про скоєне, але виправити помилку вже не міг. Тож недаремно гово­рять: «Сім раз відмір, а один раз відріж». Жахливий вчинок, якому не можна знайти виправдання. Хлопець вчинив не­розсудливо, не прислухався до слів Тосі. Треба любити і берегти природу, при­слухатися до порад друзів. Не можна бавитися пташенятами, їжачками чи будь-якими іншими братами нашими меншими. Ми всі є частинкою природи.