Порівняння до твору Марія Т.Шевченко​

ответ:

9 березня 1814 року у родині простих селян-кріпаків народився тарас шевченко, якого небезпідставно вважають основоположником літературної української мови.

автопортрет зі свічкою

 

навесні 1838-го художник карл брюллов викупив молодого шевченка з кріпацтва, заплативши 2500 рублів (ці гроші брюллов отримав з продажу портрета жуковського). нарешті вільний, шевченко вирішив здобувати освіту в академії мистецтв.

 

1845 року шевченко створює 12 картин, вартість яких становила 5 рублів сріблом.

 

без участі культурних діячів російської імперії, шевченко, скоріш за все, ніколи б не вибрався з ролі кріпака-живописця. так вважають деякі російські історики.

 

тарас шевченко був дуже різносторонньою особистістю. не зважаючи на свої яскраві націоналістичні та патріотичні переконання, він перебував у друзях багатьох знатних росіян.

 

крім тяги до письменництва, шевченко володів безліччю інших талантів, один з яких оцінили художники-іконописці, до яких потрапив юний поет після смерті батьків. там він дуже швидко освоїв початкові вміння у живописі, тому його поміщик енгельгардт вирішив відправити шевченка до петербурга, щоб удосконалити майстерність свого кріпака. там і оцінили здібності майбутнього кобзаря тогочасні представники культури - брюллов, жуковський та венеціанов. саме вони доклали зусиль для визволення шевченка з кріпацтва, заплативши доволі велику суму для того часу - 2500 рублів.

 

найбільш відомою книгою шевченка звичайно ж є "кобзар", якій присвячено цілий музей у черкасах (єдиний на весь світ у своєму роді). зібрані у "кобзарі" вірші перекладені на понад сотню мов світу. більше ніж 8 мільйонів копій - таким був тираж книги за часів радянського союзу, а за часів життя автора перевидавалася 4 рази.

 

перебуваючи у членстві кирило-мефодіївського товариства, шевченко висував ідеї автономного статусу україни та інших слов'янських держав, і столицею такої багатонаціональної держави він бачив місто київ, а не москву.

 

основна освіта українського митця тривала лише два роки. її він здобув у церковно-прихожанській школі.

 

причиною заслання шевченка до оренбурга рядовим були його неприйнятні для миколи і висловлювання. окрім цього, поету було заборонено займатися творчістю. однак цю заборону він ігнорував. саме у оренбурзі тарас григорович написав більшу частину своїх повістей. це стало можливим завдяки добродушності російських офіцерів, яким підпорядковувався письменник.

 

лише на письменництві творчість видатного українця не закінчувалася. він захопився ліпленням та гравіруванням наприкінці свого життя.

останні дні свого життя шевченко провів у петербурзі. поховали його на смоленському кладовищі. проте за день до своєї смерті, у свій день народження, 9 березня, поет попрохав свого вірного друга григорія честахівського, щоб у разі його смерті похорон відбувся у місті канів. останнє бажання видатного митця виконали лише через два роки.

объяснение:

не !

тарас шевченко — людина, яка зробила для українського народу більше, ніж будь-які політики, що мали силу та можливість покращити життя людей. літературна спадщина поета надихала весь український люд до рішучих дій, щоб здобути свободу. глибокі філософські роздуми кобзаря нам, людям xxi століття, не лише зрозуміти дійсність у часи кріпацтва, але й прислухатись до його заповітів, які були, є та будуть актуальними завжди.

без чого не може існувати людина? звичайно, без батьківщини! для кожної людини, для кожного народу його рідний край є місцем, яке необхідно шанувати й любити. тарас григорович навчав нас: «свою україну любі за неї господа моліть». ми, кримчани, народились у казковому місці, яке любимо за дитячі спогади, за теплий хліб, за безкрайні степи, за величні гори. де б ми не були, по яких життєвих стежках не довелось би пройти, україна буде місцем, де нас завжди любитимуть і чекатимуть.

кожен з нас знає, що в сиву давнину не було поділу між українцями, росіянами, білорусами, був єдиний народ — слов’яни. народ, перед яким тремтів ворог, народ, якого об’єднувала віра. але в результаті політичних подій дружнє побратимство зникло й розділилося на різні держави.

подай же руку козакові

і серце чистеє подай.

і знову іменем христовим

ми оновим наш тихий рай, —

закликає тарас шевченко засланців у вірші «полякам» (1847 рік). ми повинні пам’ятати, що ми — брати однієї крові, і мусимо одне одному в скрутну хвилину, поважати традиції, яких дотримувались наші пращури, бо ніщо так не зближує людей, як спільні думки та віра.