Люди, які втекли з України до Туреччини, зобов’язані були

Відповідь:

Ритуал поховання козаків. Цитата: "Вони взялися хоронити побитих товаришів. Яма вже відучора була готова.  Позносили козацькі трупи і повкладали рядком.  Кожен прощався з товаришем. Один козак прочитав над трупами молитву і тепер почали складати їх на дно ями так обережно, як мати вкладає скупану дитину в колиску. Голови покривали червоною китайкою. Біля кожного поклали його зброю, перехрестили і почали мовчки засипати землю. Кожний козак вкинув бодай грудку землі.  Тепер стали засипати землею, обкопуючи її довкруги, поки не висипали чималої могили".

Думки  Павлуся  про битву козаків з татарами. Цитата: "Він сьогодні побачить те, про що від дідуся стільки наслухався. Побачить, як козацтво зустрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували у вці. Його напав страх. Чи козаки дадуть раду тим чортам?".

Перед боєм Петро (брат Павлуся) піклувався про Павлуся, який залишився без опіки старших. Цитата "Петро був відважний козак і не жалів себе...Тепер йому стало ніяково, як погадав, що його можуть вбити, а тоді Павлусь лишиться круглим сиротою. Хлопцеві саме тепер треба опіки, а йому честь козацька не дозволяє лишитись позаду та й пильнувати  брата".

Пояснення:

Объяснение:

Поема «Мойсей» – один з найкращих творів І. Я. Франка. За жанром це філософська поема. Вона була написана у 1905 році, на початку революції в Росії, коли народ піднявся на боротьбу проти гнобителів.

У передмові до твору Франко зазначав: «Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ця поема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні» .

Мойсей присвятив усе своє життя служінню народові, закликав людей скинути тягар рабства, боротися за кращу долю. І впродовж сорока років водив людей по пустелях, терпів страждання виснажливого походу, щоб знайти землю для свого народу, відродити його: Але люди в рішучу хвилину відвернулися від нього. Темою поеми є смерть Мойсея як пророка, не визнаного своїм народом.

У «Пролозі» до поеми виявляється полум'яний патріотизм поета, любов до рідного народу, віра в його світле майбутнє.

Народе мій, замучений, розбитий,  

Мов паралітик той на роздорожжу.  

Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

Поет звертається до пригнобленого народу, тривожиться, що наступні покоління будуть соромитися своїх батьків. Він страждає від того, що століття гніту витравили в українців найкращі національні якості й прищепили «укриту злість, облудливу покірність» сусідам, які їх скували й накинули ярмо рабства. Якщо перша частина «Прологу» сповнена болю, то друга має бадьору, упевнену інтонацію. Уже немає й сумніву, що рабство дочасне, що час визволення й суверенності України неминучий: «Та прийде час, і ти огнистим видом засяєш у народів вольних колі, труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, покотиш Чорним морем гомін волі, і глянеш, як хазяїн домовитий, по своїй хаті і по своїм полі» .

Спів цей Франка, «хоч тугою повитий, та повний віри» .

У поемі «Мойсей» Франко висловив найзаповітніші мрії і сподівання свого народу. І ці сподівання справдилися. Як і вірний пророк Мойсей, не встиг Великий Каменяр увійти до омріяної країни, але проклав туди шлях.