До ть будь ласка пройти тест за твором "Митькозавр з Юрівки" 1.За авторським описом природи озера, птахи: 1. притихли; 2. радіють погожій днині; 3. літають низько; 4. годують пташенят. 2.Чим закінчилася позаторішня поміч Митька бабусі по городу? 1. Виполов розсаду, а бур’яни полишив; 2. перекопав цілий город лише за день; 3. допомагав здобрювати перегноєм; 4. обгорів на сонці, бо було дуже спекотно. 3.Стежка на озеро знаходилася: 1. одразу за пагорбом; 2. праворуч; 3. прямо; 4. ліворуч. 4.Яким голосом гукнув друзів Василь? 1. Веселим; 2. схвильованим; 3. лякливим; 4. насмішкуватим. 5. Курінь, що знаходився на пагорбі, здався хлопцям: 1. безформною купою; 2. Митькозавром; 3. будинком лісовика; 4. руїнами сараю. 6. Яким предметом Митько перевіряв наявність змій у сіні? 1. Палицею; 2. держаком сачка; 3. ножем; 4. рогаткою. 7.Митько називав Василя не на ім’я, а: 1. туристом; 2. причепою; 3. велосипедистом; 4. хвальком. 8.Чого хотів від хлопців Василь Трош? 1. Дружити; 2. долучитись до їхньої групи зі збору комах; 3. продовжувати конфлікт; 4. помиритись з хлопцями. 9.Що застигло в бурштині, якій Трош подарував хлопцям? 1. Комаха; 2. кіготь Митькозавра; 3. квітка; 4. вулканічна лава. 10. За словами велосипедиста, сліди істоти з озера нагадували: 1. ведмедя грізлі; 2. крокодила; 3. Лох-Несське чудовисько; 4. бегемота.

Художні засоби до поеми "19 жовтня" Пушкіна:

Епітети: багряне убрання, поля зів'ялі й голі, тихе сяйво дня, келія пустинна, осінні негоди, чаша легкопінна, гіркі недуги, Італія ясна, щаслива путь, доля мандрівна, доля строга...

Неологізм: легкопінна,

Порівняння: він (союз), як душа; свій дар, як час, я тратив без угаву.

Метафори: міцнів під крилом коханих муз.

Звертання: каміне, вино, друже, любі друзі,Горчаков, Вільгельм, спізнілий друже мій.

Риторичні запитання: Але чи й там усі з вас бенкетують?  Кого цей рік не дочекались ви?  Хто зрадив ще чудову нашу звичку,  Кого забрав холодний світ од вас?  Хто не прийшов на братню перекличку?  Чий голос змовк? Хто передчасно згас?

Анафора: Ти простягав нам із-за моря руку,/Ти нас єдиних в спогадах носив;Благослови, моя святкова музо,  / Благослови: нехай живе ліцей!

Оклики: Пора, пора! Ні наших мук, ні мрій  Не вартий світ; розвіємо оману!

Повтор: Пора, пора! Повніш, повніш!

У першу збірку творів Лесі Українки “На крилах пісень” увійшла чудова поема “Давня казка”. Цю поему вона написала у 1893 році. На ту пору Леся Українка вже була зрілим поетом. Своє місце як митець, письменниця бачила лише серед найпередовіших, революційних представників суспільства – серед робітників. У поемі “Давня казка” і йдеться про роль поета і його творів в суспільному житті. Тому головний герой цього твору – поет.

Зовнішній портрет свого героя поетеса зображує так:

На обличчі у поета

Не цвіла урода гожа,

Хоч не був він теж поганий, –

От собі – людина Божа!..

Його звичайною зовнішністю, та ще й Фізичним нездужанням, поетеса підкреслює, що краса людини не в зовнішніх ознаках, а в її духовних якостях. Леся Українка оспівує талант свого героя: його поезія була “і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світу стоголосою луною”. За цю незвичайну здібність – творити вірші, у яких можна знайти і розвагу, і пораду, співця дуже любили люди, особливо молодь.

Він славив красу природи, красу вільної людської думки. На крилах мрій поет часто линув “ в таємні світи надхмарні”, але крім цього приглядався до людського лиха і намагався зброєю сміху знищувати його. Далі тематика пісень митця розширюється : ось він створює сатиричні вірші, що висміюють вади людського характеру – боягузтво, пиху, хвастощі. Так, запалені його піснею, люди йдуть на штурм неприступних мурів ворожого міста і здобувають його. Та коли наростав конфлікт між трудящими і графом-деспотом, поет створив найкращі свої пісні. Це була їдка сатира, сповнена народного гніву, ненависті до гнобителів, пройнята закликом до революційної розправи з народними кривдниками:

…Чи блакитна кров проллється,

Як пробити пану груди?

Тепер для поета краса невіддільна від служіння трудящим у боротьбі за волю. В ім’я захисту цієї краси він і смерть прийме. В цей час поет постає як народний митець, лицар духу, захисник трудящих, що викриває жорстоких гнобителів народу. Це горда, безкорислива, саможертовна людина. На пропозицію графа продати свій хист за “гарну хату”, за золото, поет відповідає так:

“Не поет, у кого думки

Не літають вільно в світі,

А заплутались навіки

В золотії тонкі сіті…”

Отже, служіння літературі, поневоленому народові Леся Українка розуміла як участь у революційній боротьбі. На той час вона своїм життям, своєю невтомною працею показала, яким повинен бути народний митець. Тому в образі героя “Давньої казки” ми пізнаємо риси характеру самої Лесі Українки. Його шлях до народного поета – це шлях самої письменниці. Він (як і Леся Українка) зрозумів, що в суспільстві боротьба йде протягом віків, ще з того часу, як існують бідні й багаті. І лише тоді, коли ця боротьба скінчиться, “то скінчиться давня казка”…

На мою думку, людина, яка має талант та добре серце, може покращити життя всього народу.