Метафору вжито в поетичному рядку * Фарби рожеві, золотисті, червоні... Золотий вечірній гість впав бадьоро, свіжо, дзвінко... Ніжні осінні пісні тиходзвонні...

Золотий вечірній гість впав бадьоро, свіжо, дзвінко...

Объяснение:

У творах багатьох відомих письменників відбилася історія їхнього життя. Особливо яскраво це можна побачити, читаючи захоплюючі захоплюючі розповіді Джека Лондона, – мого улюбленого письменника. Багато чого побачила і пережила за своє коротке, але бурхливе життя, він постійно піддає своїх героїв випробуванням, змушує долати труднощі і здійснювати вибір. А оскільки дія багатьох оповідань відбувається на Крайній Півночі, то від правильного рішення часто залежить людське життя.

Любов до життя – це історія боротьби за існування. Два героя, зовсім несхожих один на одного, дві історії, два види боротьби, один з яких виявився приречений на поразку. Так, на диво, програв Білл – здоровий і сильний, який кинув растянувшегося ногу голодного товариша напризволяще, але до останньої своєї хвилини не випустив з рук дорогоцінного мішечки із золотом. Золото, пристрасть до наживи і вбили в ньому людини спочатку духовно, а потім і фізично.

Зовсім іншим ми бачимо головного героя. Автор навіть не дає йому імені, тому що в даному випадку це дійсно неважливо. Залишившись на самоті, наодинці зі своєю хворобою і голодом, в жорстоких умовах дикої північної природи ця людина постійно бореться за найдорожче, що у нього є, – за власне життя. Він розуміє, що золото нічого не варто саме по собі, і без жалю розлучається з ним, коли настає час. Часом здається, що нічого людського не залишилося в цьому суть, яке автор одного разу навіть порівнює з гігантським черв’яком. Однак іскра любові до життя, яка в ньому не хотіла гинути і гнала його вперед, дозволила йому перемогти навіть смерть.

Автор в черговий раз допомагає нам зрозуміти, що в світі немає нічого дорожче за людське життя. Однак за умови, що мова йде про життя Людини.

Найвища цінність - уміння кожної людини бути собою.  Кожен з нас  неповторний й оригінальний , із власними  переконаннями, мріями й бажаннями. Проте як можно дотримуватись своеї думки коли чужі думки так активно нав’язуються нам з телебачення, Інтернету й інших засобів масової інформації?

Часто нам легше погодитися з чиєюсь думкою, аніж доводити свою, змовчати при нагоді, щоб уникнути проблем. Якщо сліпо наслідувати чужі інтереси, видаючи їх за свої, це називається-підлизуватись! На жаль, людей, які звикли творити себе за рахунок чиїхось переконань, немало. Деякі з цих людей, як правило, не мають своїх переконань, мрій, вони думають чужими думками. Звісно, вони видаються нам неприємними.  Уміння зберегти себе, своє бачення, свої погляди на навко-пишній світ і є, напевно, мистецтвом бути собою.