Хто такий Гітчі-Маніто ? варіанти відповідей Бог Найстаріша людина Найбільший птах Воїн Запитання 2 Який знак подав Гітчі-Маніто корінному населенню ? варіанти відповідей Вогонь Зірка Дим Дощ Запитання 3 З чого Гітчі-Моніто зробив Люльку ? варіанти відповідей Із золота та лози Із заліза та очерету Із каменю та заліза Із каменю та очерету Запитання 4 Скільки племен зібралися на нараду? варіанти відповідей 12 8 10 7 Запитання 5 Що Гітчі-Моніто над племенами ? варіанти відповідей Крило Руку Гілку Запитання 6 Що мали виготовити племена за порадою Гітчі-Моніто? варіанти відповідей Люльку згоди Зброю миру Посуд примирення Стіл для порад Запитання 7 Куди поділи зброю племена ? варіанти відповідей Спалили Переплавили Закопали Кинули у прірву Запитання 8 Скільки епітетів в уривку "В зброях всі, в яскравих фарбах. Як дерева в час осінній, Наче ранок на світанні, Всі зійшлись вони в долині З ворожнечею у душах. В їх очах — смертельний виклик, В їх серцях — звіряча лютість, Вікове бажання помсти — Заповіт страшний від предків." варіанти відповідей 6 7 4 5 Запитання 9 Визначте художній засіб в рядках "Як потік, що з гір несеться, Як потік, що пада в прірву, " варіанти відповідей Епітет Метафора Порівняння Алегорія Запитання 10 Гітчі-Моніто зібрав племена , бо втомився від ... варіанти відповідей Брехні Ворожнечі Ледарства Знищення природи Запитання 11 Визначте тему поеми . варіанти відповідей Зображення природи Північної Америки Зображення корінного населення Північної Америки Зображення релігійних обрядів Північної Америки Зображення війни в Північній Америці Запитання 12 Визначте ідею поеми . варіанти відповідей Заклик до відстоювання своїх прав Заклик до любові до природи Заклик до навчання та інтелектуального розвитку Заклик до єднання і припинення племінних чвар

Відповідь:

1.Бог

2.Вогонь

3. 4

...https://naurok.com.ua/test/poema-pisnya-pro-gayavatu-83003.html

Пояснення:

У книзі Юрія Винничука «Місце для дракона» все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору — щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші.

Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють «драконячі закони». Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі... роз’їхались, адже «лютий хижак» й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди.

Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розповідає про свої клопоти через нього. М’якосердий Грицько, він же «кровожерливий» дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві.

«Життя володаря не варте й одного рядка поета,— розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник.— Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні».

Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа.

Але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. «Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати — сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!» — роздумує автор.

Коли Вітько повертався на крилах кохання додому, то почув страшну новину, Галя пропала. Він з Федьком вирушили на пошуки Галі, спочатку вони завітали до неї додому, і побачили заплакану маму, яка хотіла щоб поскоріш її дочка повернулася. Хлопці все детально розпитали і дізнались що Галя пішла в ліс по квіти, щоб сплести віночки собі і Вітькові. Вони шукали її всюди, кричали, та не могли знайти. Настав вечір, Вітько тільки і переживав що станеться з його коханою чи жива вона ще? Чи мертва?. Його думки не давали йому спокою.
-А може на Галю напав ведмідь? Чи вовк? Ну а якщо ж зимова людина?Або ж чорна пантера чи тигри?-думав Вітько і знову кричав- ГАЛ! 
Федько був дуже стомлений і заспокоював Вітю і казав
-Вона напевно вдома, вертаймось а то і самі заблукаємо!
Але Вітько не слухав а і далі кричав 
-ГАЛ!
-Ей Вітю ти мене чуєш, повертаймось!
І раптом вони почули крики
-А, є хтось тут? До ть!
З усієї сили Вітько побіг і біг на крики. І їхні пошуки були не даремні, вони знайшли Галю в глибокій ямі. Витягнувши розпитали як вона сюди попала, але вона накинулась на Федька і кричала
-Ти негіднику через твої витівки я майже з життям не попрощалась.
Вітько почав заспокоювати Галю і спитав в чому справа? І що зробив Федько?. Галя розповідала що йшла в ліс, щоб нарвати квітів для віночка, і побачила стрілки на деревах. Пройшовши трохи далі вона позховзнулась і впала в яму і там була дощечка на якій видерто "А ось і тигре я тебе спіймав, Федько". Вітько був розгніваний і вони чуть не побились але Галя заспокоївшись сама заспокоїла і Вітька і вони зрозуміли що це було не навмисно. Тому образи не тримали. А в селі сказали що Галя заблукала.