Надо онализ стехов, Павло Тичина ~не бував ти у наших кроях~ ~гаї шумлять~ ~блакить мою душу обвіяла~ Тотхто тот будет головним памогателям

Если вы будете обзывать всех к примеру "просроченная капуста",то в будущем фиг кто вам

Гаї шумлять :

Тема твору: гармонійне поєднання краси рідної природи та почуттів ліричного героя. 

Ідея твору: захоплення гармонією людини і природи.

Основна думка: любити та оберігати природу рідного краю

Художні засоби.

Епітети: іду зворушений, шепіт голублячий, жду співаючи, душі весело, нивами-приливами.

Метафори (персоніфікація, або уособлення):  гаї шумлять, хмарки біжать, дзвін гуде, думки пряде, мріє гай, горить-тремтить ріка.

Порівняння: купаючи мене, мов ластівку; неба край – як золото; мов золото-поколото, … ріка, як музика. 

Повтори: милуюся-дивуюся, нивами-приливами, співаючи-кохаючи, золото-поколото, горить-тремтить.

Асонанс (часте повторення голосних звуків): «Милуюся. Милуюся-дивуюся», «Над нивами. Над нивами-приливами», «Співаючи. Співаючи-кохаючи», «Ген неба край», «Як золото. Мов золото-поколото.

Зорові образи: гаї, хмарки, дзвін, ниви, ластівка, трави, річка, небокрай.

Слухові образи: шумлять гаї, гуде дзвін, співаю, шепіт трав, музика. 

Образи кольорів: золотий (небокрай).

БЛАКИТЬ МОЮ ДУШУ ОБВІЯЛА:

Тема твору: зображення шанобливого ставлення до України. 

Ідея твору: уславлення любові до Батьківщини.

Основна думка: бути дитиною своєї Батьківщини.

 Художні засоби

Епітет іменниковий: кротості трав.

Метафори:  блакить душу обвіяла, світу сказав.

Персоніфікація: душа намріяла, душа причастилася.

Порівняння: «струмок..., як стрічечка», «... метелик, мов свічечка». 

Перелічення: «Хвилюють, маюють, квітують поля».

Асонанс (часте використання певних голосних звуків у рядку): «На квітці метелик, мов свічечка», «Хвилюють, маюють, квітують поля».

Риторичний оклик: «...Добридень я світу сказав!».

Звертання: «Україно моя».

Зорові образи: сонце, трави, струмок, стрічечка, метелик, свічечка, поля.

Слухові образи: сказав, маюють.

Образи кольорів: блакить.

НЕ БУВАВ ТИ У НАШИХ КРАЯХ:

Тема твору: розповідь ліричного героя про красу рідного краю, козацьку  славу, працьовитість та співучість земляків.

Ідея твору: Уславлення гармонії людини з природою, патріотизму, працьовитості людей, героїв – визволителів рідної землі. 

Основна думка: бути патріотом своєї батьківщини.

Художні засоби.

Епітети: блакитні простори; веснянії ночі.

Метафори (персоніфікація, або уособлення): серце б'ється, степ простягнувся.

Порівняння: могили, як гори; 

Оклики: «Не бував ти у наших краях!», «А веснянії ночі в гаях!..», «Не бував ти у наших краях, Бо відтіль не таким би вернувся!», «Що не можуть без пісні і нивки зорати! ».

Риторичні запитання:  «Чув про степ, що ген-ген простягнувся?»

Анафора (єдинопочаток): «Там же небо — блакитні простори...Там степи, там могили, як гори», «Що не люблять, не вміють ридати. Що не можуть без пісні і нивки зорати!».

Рефрен (повтори): «Не бував ти у наших краях. Не бував ти у наших краях».

Антитеза (протиставлення): смієшся – ридаєш.

Перелічення: простори, степи, гори; тремтиш , смієшся, ридаєш.

Зорові образи: небо, степи, могили, гори, гаї, люди, нивки, сльози.

Слухові образи: звук степу (шелест трав), пісня, сміх, ридання.

Образи кольорів: блакитний.

Цього літа я читала багато книжок,але найбільше мені сподобалася книга Всеволода Нестайка «Тереодори з Васюківки». Це пригодницька книжка, яка розповідає про двох друзів, Яву Реня (Іван Рень) І Павлушу Завгороднього, та їхні пригоди. Ця книжка мене багато чому навчила, зокрема, як бути справжнім другом. Мій улюблений розділ в цій книзі «Тереодори із Васюківки», а улюблена розповідь про те, як Ява відправився на безлюдний острів і його друг Павлуша назвав його Робінзоном Кукурузо. Тому що я ніби читаю одразу дві книги «Тереодори із Васюківки» і «Робінзон Крузо». Найбільше мені запам’ятався третій розділ цієї книжки, тому що там Ява і Павлуша посварились, але незважаючи на це, коли в їхньому селі була повінь,то Павлуша врятував Яву від загибелі. В той день Ява поліз в затоплений будинок баби Мокрини, яка дуже вірила в Бога і в неї була цінна ікона. І коли хлопець потрапив у хату, він за щось зачепився і ніяк не міг вибратись. Хлопець захлинався і втрачав свідомість, але тільки Ява закрив очі, як на до йому прийшов Павлуша.
Це був вияв справжньої дружби, коли хлопець готовий був заради друга віддати навіть власне життя. Коли повінь скінчилась, вони разом із Павлушею повертались додому. Ява зрозумів, що пошкодив ногу, та друг не залишив його у біді, а поміг дійти додому. Привів медсестру, хоча після повені це було дуже важко зробити, тому що багато людей потребували до Павлуша майже не відходив від Яви, аж поки друг не видужав.
Усі розділи і розповіді цікаві по-своєму. «Тереодори з Васюківки» дуже цікава і захоплююча книга. Рекомендую, ні, навіть закликаю: прочитайте цю книгу! Повірте, ви багато зрозумієте про дружбу, посмієтеся разом із Явою і Павлушею, разом з ними переживете всі пригоди, так як це сталося зі мною. 

Коли Юрко повернувся додому, то його почалу мучити докори і він вирішив написати листа Тосі з вибачення. Для нього це було дуже складно, але все ж таки гарні наміри перемогли у ньому і лист було відправлено. У листі він запитував тосю про те як там дика качечка зі своїми каченятами і просив у дівчинки дуже щире вибачення за свої вчинки. Тося немогла не відповісти на цей лист. так вони листувалися весьнавчальний рік. А влітку Юрко приїхав знову до села і вони разом з Тосею кожного дня ходили годувати качку з уже здоровими каченятами