Визначте спільні мотиви у віршах "Сон"(на панщині пшеницю жала...) та "У нашім раї на землі..."

Спільні мотиви: образи матерів-кріпачок, критика тогочасного суспільного ладу; картини тяжкої праці, становища дітей кріпаків; реалістичний стиль письма.

Объяснение:

АНДРЕЙ МАЛИШКО

ПРОМЕТЕЙ

(Поэма) Из-за реки видно две кручи — одна зеленая, черная вторая. «На черной круче черный дуб, как хороший воин — витролюб, весь посмаглилий, обгоревший, стоит на круче потемнилий. Кому бы сказать все? Кому бы? » Оживает тихая пристань. В артелях вызрели жатвы: грузят арбузы и дыни. Пахнет молодой рожью, рыбой, смолой и табаком. И Поснули грузчики из артели, только п'ятеро седых плотовщиков варили кашу на ужин и тихо говорили. Подсел к ним и автор. Молодой плотовщик рассказывал, что во время войны мальчик из их села нашел здесь трех наших бойцов. Двое более старых были уже мертвыми, а третий, юноша, - тяжело раненный. Крестьяне спрятали его на чердаке, «словно за братом, за ним смотрели» . Вскоре «юноша уже зводивсь настороже, почувствовал живую, горячую кровь» . Был он из Смоленщини, где такие же приветливые люди, такая же рожь, «а у матерей такие же смуглые, честные руки, а в длинные дни боев и муки и их край, как наш, горел... » Поэтому, бойца положили в овине на скошенную траву, перебинтовали грудь. Рубашка в пилу — аж руда. А юноша говорит: «Ничего.. .оживу. Смертям двум.. .не бывать, одну же обдурим, не беда» . Сосед предложил свою одежу, потому что скоро могут быть немцы, но солдат отказался, так и лежал в своей пилоточци, в гимнастерци полевой. II Бойцу стало легче, он мог уже подняться. ел картофель «в мундирах» и вспоминал свой полк. Там думают, по-видимому, что он убит. А он живет! Еще немного выздоровеет — и сам переплывет Днепр! Но это пока еще в мечтах. Заходит мальчик, его Юноша расспрашивает, какая там обстановка. Парнишка говорит, что немцам, по-видимому, капут, потому что они не спят, наставили сторожи и что-то там шепчут, гогочут. Ему бы вот к школе, и она замкнута. В леске «багряной габой» кленовые листья лежат, аисты клекочут на мостике. И вспомнил юноша своей Смоленщини поля, калину «в пурпури, дубы, на отчем доме голуби» , гармошку, которая так играет, что сердце корнает. По хлопчину принести хоть какую-то книжку. Но книг нет, потому что даже за открытку — тюрьма. Вдруг мальчик вспомнил о «Кобзарь» . Быстро принес. Стали читать, и вот уже «бреде слепой кобзарь, и Гонта зовет на пожар, Кавказские горы, в мглу повыл, обильными кровию политы, челом подводятся к тучам. И Екатерина пивжива ребенок в хуртечи сповива, снега колышутся над ней, орел жаден Прометею кровавое сердце розбива» . Кто же тот Проме-тей? «То был юноша, что у бога украл огонь и знак того огня принес человеку». — «И богубив его? » — «Нет, нет, скарав пожизненно, в единственных приковал к скале, словно к порога». — «То и что? » — «Он не покорился богу». — «Вот человек! » Так говорили между собой до полуночи мальчик и солдат. III По дворам, как и чума, ходила облава немцев. «Ужас, немой, холодный, до утра гремел примерами на крыльце, стрелял, свистел, жег в прах» . Вот уже мигает лихтарень в овине, где спит боец. Схватили его, как серые вороны. Когда выводили за двор, взгляд юноши упал на две оборванные воритни. Казалось, они шептали: «Нам поверь. Мы эту обойдем беду Мы еще скрипитимем у строя К нам хозяин хлеб будет везти Свадьба бубенами густыми Встречать будет молодую. А ты приходи, как будешь жил К нам в гости после жатв И, чтобы твое обрадовался глаз Мы так отворимся широко Чтобы ты и сучечка не вчепив!.. »

1

У кожного народу є талановиті митці-поети,письменники. Саме вони свою країну ,звеличують її серед інших націй світу. Тарас Григорович Шевченко — великий поет, геній українського народу. Він зробив неоціненний вклад у духовну скарбницю людства.

Без його імені не можна уявити нашої літератури, нашої культури, нашої країни. Його творчість невмируща. Життя Кобзаря можна вважати справжнім подвигом у мистецтві, бо він віддав усі свої сили, щоб врятувати український народ, українську культуру та відкрив перед ними шлях у майбутнє. З плином часу все більше переконуєшся, що поезії нашого Кобзаря — то одкровення, які він висловив на адресу минулих, сучасних і прийдешніх поколінь українців.

Тарас Шевченко — це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях народу. Творчість Шевченка — це святиня, якою дорожить і гордиться український народ. Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці той вогник любові до Вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами.

9 березня у місті Олешки відбувся мітинг, присвячений 203- роковинам Т.Г. Шевченка, на якому були присутні керівники району та міста, держслужбовці, а також всі небайдужі мешканці Олешок. З кожним роком творчість Великого Кобзаря здобуває все більшого світового визнання. Яскравим підтвердженням цьому є безліч акцій щодо вшанування його творчості.

Так, цими березневими днями у світі набирає великої популярності міжнародний флешмоб «GlobalShevchenko», який громадські організації «Ukrainians» та «Батьківщина Молода» влаштували до Дня народження Тараса Шевченка. Його головна мета – вшанувати пам’ять великого Кобзаря, показавши пам’ятники встановлені по всьому світу та Україні, що свідчить про його визнання та велич.

У рамках заходу присвяченого 203роковинам з Дня народження Т.Г.Шевченкамісто Олешки разом із іншими містами України та Європи долучилось до одночасних читань вірша Тараса Шевченка «В казематі» . Це було наймасовіше одночасне читання творів Шевченка.

На знак пошани до Великого борця за свободу та незалежність нашої держави усі бажаючі поклали квіти до погруддя Т.Г.Шевченка.