Напишіть Есе на за змістом по висловлюванню "Ще назва є, а річки вже немає"

Українська проза другої половини XIX ст. засвідчує тематичне багатство та розширення проблематики. Письменники-реалісти відображають складність і строкатість нових суспільних процесів. Закономірно, що в центрі художніх творів постають будні пореформеного села. Ідеться про соціальне розшарування сільського населення і його наслідки в долі людини: руйнування моральних засад у родині, поява безземельного селянства і нових сільських багатіїв, фінансове й моральне банкрутство вчорашніх поміщиків, початок пролетаризації селянства.

Проблему руйнування родинних зв’язків на ґрунті дрібних майнових інтересів Іван Нечуй-Левицький розгорнув у соціально-побутовій повісті «Кайдашева сім’я».

Починаючи із 70-х рр. XIX ст. у прозових творах гається зміна принципів характеротворення. У творах Панаса Мирного, Івана Франка, Бориса Грінченка вже немає традиційної для, скажімо, Марка Вовчка опозиції: пани-кріпосники - аморальні визискувачі, селяни - безпомічні й безмовні жертви.

У прозі другої половини XIX ст. акцентовано морально-психологічну проблематику. Письменники-реалісти висвітлюють докори сумління героя за вчинені злочини. Так, Панас Мирний у романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» психологічно переконливо змалював процес душевної спокути як головного героя Чіпки Варениченка, так і другорядних персонажів: «А може ж, воно й гріх так робити?.. Може, за все те оддячиться, хоч не на сім, то на тім світі!» (Тимофій Лушня).

«Се вже не та поетична, подекуди аж переборщено поетична та квітчаста мова Марка Вовчка, не штучна, силувана, академічно неповертлива мова Куліша, - се переважно буденна мова українського простолюддя, проста, без сліду афектації, але проте багата, колоритна і повна тої природної грації, якою вона визначається в устах людей з багатим життєвим змістом».

Іван Франко

Проблема драматичного, а часом трагічного становища української жінки, яку в 1860-х рр. актуалізувала у своїх оповіданнях Марко Вовчок, поступово трансформується в проблему жіночої емансипації, про яку так виразно заявляє Павло Радюк («Хмари» Івана Нечуя-Левицького). Іще потужніше ця проблема постала в прозі 80-90-х рр. XIX ст. у творах Олени Пчілки, Івана Франка та Михайла Павлика.

Українська проза другої половини XIX ст. прикметна й тим, що все частіше в епіцентр художнього зображення потрапляє проблема різночинної інтелігенції та з’являється національна інтелігенція: «Хмари» (1874), «Над Чорним морем» (1890) І. Нечуя-Левицького, «На дні», «Перехресні стежки» (1900) І. Франка. Письменники створюють галерею позитивних образів інтелігента-народника, «нового чоловіка», який ставить перед собою шляхетне завдання - підвищення освітньо-культурного рівня селянства.

Нові соціальні колізії та новий об’єкт зображення, відповідно, потребував і нових засобів художнього відтворення. Зазнає змін і характер оповіді: замість форми Я-оповідач (перша особа однини), письменники вдаються до форми третьої особи. Зменшується роль і значення повчальності, поглиблюється авторська присутність і психологізм.

сучасна школа-це школа, піднятий на новий якісний рівень, знаходять вигляд національної школи, яка вміє створити нову модель учня, коли випускника школи можна буде назвати інтелігентною.

учитель-головна особа в навчанні, тому необхідна нова модель вчителя, по іншому, «вчителя нової
генерації», здатного до постійного саморозвитку, інновацій, вміє протидіяти штампів і стереотипів, володіє прийомами самодіагностики професійної компетентності.

разом з тим вчителю-постійна увага з боку держави, керівництва школи з метою поліпшення умов для роботи і
життя.

широке впровадження електронно-обчислювальної техніки, аудіо-відеоапаратури. забезпечення шкіл всілякими засобами навчання, достатньою кількістю якісних підручників.

пропаганда культу здоров'я, формування здорового способу життя, забезпечення учням профілактичних
знань. не допускати стомлення учнів-чергувати види усних і письмових робіт, приділення часу на фізхвилинки у всіх класах для вільного руху один час на уроці .

перехід навчального тижня на п'ятиденку дасть можливість дітям для занять спортом.

в оновленні методів навчання
проявляється справжня сила сучасної школи. у сучасному арсеналі методів навчання не відкинуті, а успішно застосовуються проблемні, логічні та інші традиційні методи.

увага та потрібні малокомплектним школам, перегляд програми та оплати праці вчителя.

суспільству потрібні
думаючі люди, які вміють самонавчатися і самореалізуватися. для цього важливо навчити людину мислити.

тут незамінна роль , развиваюшей логічне мислення, активізує розумову діяльність.

для якісного виховання поєднувати переваги міського і сільського способу життя, не від їх
однобічності і недоліків.

навчання і виховання будувати на основі традицій і звичаїв корінної національності-казахів.

школа повинна готувати до життя. акцентувати увагу на грамотності, етиці, естетиці та фізичній культурі. не допускати перевантаження інформацією, яка не
кожному стане в нагоді в житті.

у століття н-тр, бурхливого зростання інформації навчати самоосвіті.

школа повинна поєднувати обов'язковий цикл предметів і свободу вибору предметів.

в рамках нової школи суміщення двох циклів освіти: загальноосвітнього та
спеціального.

школа може працювати нормально тільки в тому випадку, якщо буде отриманий досить якісний «вихідний матеріал», тобто з дошкільних установ.

навчання сучасної школи буде засновано на співпраці вчителя і учня

що серце тривожно забилося,

у
нове століття ми з надією увійшли

неможливе стало можливим,

а круті дороги легкі.