Цитати про роксоляну(настуню)автор осип назарук

1.сподівання настусі на свободу:

"вона не надіялася ніколи, що буде мати нагоду в чотири очі говорити з могутнім падишахом і може випросити у нього свобідний поворот до рідного краю. чула всіми нервами, що ся молода людина здібна до благородних учинків."

2.сміливість і відвертість насті до султана:

"не тульки палати, йле й уся твоя земля - від тихого дунаю до базри і багдаду, і до кам'яних могил фараонів, і по найдальші стійки твоїх військ і у пустинях. і не тульки земля, але й води, по котрих бушують розбишацькі судна."

3.відчуття настусі:

"вона жіночим інстинктом відчула, що доволі глибоко загнала йому в нутро солодку, але затроєну стрілу першого враження симпатії і любові. і відчувала, що він зараз спробує виривати з серця ту стрі"

4.схожість насті до матері сулеймана:

"він ще не зустрічав у своїм житті жінки, котра бульше пригадувала б йому матір, ніж ся невольниця. вже був певний, що вано й тільки вона потрапить виступати нього так само лагідно й так само твердо, як його мати, котра одинока говорила йому одверто правду в очі, коли стрілив якогось бика без пороху."

Дорогі  наші,герої! дякую  вам,за  сміливість,відданість та вашу любов  до україни. те,що  ви робите для нас,безцінно.дякую за мирне небо  над головою,за живих рідних і їх посмішки. ви  там,віддаєте  життя за нас,ми  можемо тільки молитись  за вас та  ваше життя. ви  живете  під  пострілами,вибухами,ви  втрачаєте  друзів і  тримаєте за  руку,смерть. дорогі  наші,живіть. ви  гордість  нашої україни,ви  її цвіт. україна  молиться  і  плаче разом з вами,ми  поряд.ми чекаємо вас. щоб  нам  не казали,ми знаємо,ви боретесь за нас,на наше життя,посмішки,щастя. в  кожного  з вас є сестри,матері,батьки,брати.господь  ,вони  вас дочекаються. повернітся  до  нас живими.дякуємо вам. слава  україні.

Символ життя й батьківщини (за поезією а. малишка «пісня про рушник») поезія а. малишка «пісня про рушник» нагадує мені монолог сина, який знаходить найніжніші слова, щоб висловити любов до рідної матусі, подяку за її любов і турботу: рідна мати моя, ти ночей не доспала, ти водила мене у поля край села, і в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, і рушник вишиваний на щастя дала. вражає те, як авторові вдалося у невеликому за розміром творі вмістити стільки тепла та ніжності до найріднішої у світі людини. на життєвих дорогах героя є вишитий матір'ю рушничок, який став його оберегом, додавав сил, наснаги у важкі часи, бо ньому цвіте росяниста доріжка, і зелені луги, й солов'їні гаї, і твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, і засмучені очі хороші твої. на українських рушниках зазвичай широка гама кольорів, але переважають у них два кольори: червоний і чорний. здавна відомо, що червоний означає любов, а чорний — печаль. бо саме з таких складових, як любов і щастя, радість і журба, злети й падіння складається людське життя. ці почуття органічно поєднуються, переплітаються, як нитки на маминому рушничкові. я візьму той рушник, простелю, наче долю, в тихім шелесті трав, в щебетанні дібров. і на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, і вірна любов. читаючи вірш, ми розуміємо, що поет любив свою матір, свій рід, свою україну. мені здається, що рушник для ліричного героя є своєрідним символом «українськості»: адже у ньому закодовані найрідніші для кожного українця поняття. недарма «пісня про рушник» стала народною, її люблять і часто співають. думаю, що її дуже важко перекласти на іншу мову. мені дуже подобається «пісня про рушник» своєю ліричністю, задушевністю, теплом, мелодійністю. а ще тому, що змушує замислитись над вічним, оспівує найпрекрасніші почуття: любов до батьківського дому, до рідного краю, до матері. думаю, ця пісня завжди чаруватиме слухачів своєю неповторною красою.