Выполнить тести 1. Які чарівні речі були в домі у Софійки з повісті М. Павленко «Русалонька із 7-в, або Прокляття роду Кулаківських»? а) коралі та шафа; б) коралі та скриня; в) скриня та шафа;  2. Як звали чоловіка, у якого Гордій Кулаківський підступом забрав землю (за повістю М. Павленко «Русалонька із 7-в, або прокляття роду Кулаківських»)? а) Сергій Пустельник; б) Валентин Білий; в) Данило Міщенко; г) Олександр. 3. Чим жінки підкормлювали полонених німців у новелі Любові Пономаренко «Гер переможений»? а) супом; б) кашею; в) вареною картоплею; г) пирогами. 4. Хто був зображений на фотокартці, яку німець Фрідріх любив показувати усім (за новелою Любові Пономаренко «Гер переможений»)? а) він у молодості; б) його дружина; в) його син; г) його дочки. 5.Як полонені німці ставилися до зведення будинків? («Гер переможений»  А. Абияк. Б. З любов’ю і розпачем; В. З великою відповідальністю. Г. байдуже 6. У кого Гордій Кулаківський видурив маєтності кількох родів? А. Міщенка. Б. Жуковського. В. Старосвітського Г. Мічурина. 7. У голодні роки прадідусь Софійки Павло мусив продати А. корівку Б. шафу В. Коралі Г. Обручку. 8.Як викуплені коралі допомагали Софійці в її подорожах в минуле? А. виконували різні її прохання  Б. робили її невидимою.  В. робили її одяг відповідним певному історичному часу.  Правильна відповідь  9. Установіть відповідність між назвою вірша та уривком з нього. 1. «Кольорові миші»; 2. «Чайка на крижині»; 3. «Ти знаєш, що ти – людина?»; 4. «Гей, нові Колумби й Магеллани».  а) Кораблі! Шикуйтесь до походу! Мрійництво! Жаго моя! Живи! б) За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата. в) Більше тебе не буде Завтра на цій землі… г) І той сусід сказав тоді у тиші: – Панове судді. я її привів… д) В цьому році зима Не вдягала білої свити…  10. Установіть відповідність між героєм повісті Марини Павленко «Русалонька із 7-в, або Прокляття роду Кулаківських» та його характеристикою. 1. Вадим. 2. Сашко. 3. Валентин. 4. Ростик.  а) тато Софійки; б) братик Софійки; в) колишній однокласник Софійки та її хороший друг; г) однокласник Софійки, хлопець, який їй подобався; д) наречений Сніжани.  

Проблематика твору «Гуси-лебеді летять» М. Стельмаха

Повість «Гуси-лебеді летять» - автобіографічна. У неї автор вклав спогади про власне дитинство, проведене у невеличкому селі на Вінниччині. Твір зображає життя простих українських селян у першій половині двадцятого сторіччя.

Головним героєм та оповідачем у творі виступає дев’ятирічний хлопчик Михайлик. Він розповідає про свої пригоди, радості та негаразди, знайо¬мить нас зі своєю родиною та друзями. Але його життя не здається сірим та буденним. Казкові деталі переплітаються з життєвими реаліями в єдину розповідь.

Основною проблемою твору є людяність. Вона відчувається у думках та вчинках і Михайлика, і всіх інших позитивних героїв повісті. Людяне ставлення до інших – це невід’ємна риса їхніх характерів, практично потреба душі. Михайлик віддає голодному хлопчику та його матері частину насіння, яке він вкрав (що для нього дуже болісно) в матері заради того, щоб виміняти на можливість почитати нову книжку. Мати пробачає синові, бо бачить його доброту. Дядько Себастьян готовий завжди прийти хлопцеві на до Мати радіє дівочому щастю Мар’яни. І навпаки, людяність відсутня у вчинках негативних персонажів твору, і ми відчуваємо, як це ранить Михайлика, як контрастує з його світом.

Поруч з Михайликом живуть різні люди. Деякі стають для нього взірцем доброти, вірності та щедрості. Такими виступають його рідні Дід, Бабуся, Батько й Мати, а також друзі та знайомі Люба, Мар’яна, дядько Себастьян та інші. Однак, навіть маленький хлопчик бачить і розуміє людську нечесність, жадібність та підступність. Вчинки Юхима Бабенка, родини священика, а також родичів його батька викликають у головного героя обурення.

Михайлик зростає серед чистої та прекрасної природи, він пасе конячину, збирає ягоди та гриби, допомагає матері по господарству. Він ві¬рить та водночас не вірить дядьку Миколі, що «знайшов перо жар-птиці», виглядає по левадах та садках літо, яке залишило по собі стиглі вишні та суниці.

Іншою проблемою, порушеною у творі, є проблема тісного переплетіння реального та казкового у дитячому світосприйнятті, його роль у становленні характеру дитини, формування ставлення до людей, подій та явищ. А крім цього, це й проблема впливу дитячих спогадів та вражень на подальше життя людини – чи будуть вони теплом відлунювати в душі?

Хоча життя у творі показане через призму дитячого сприйняття, автор не став прикрашати сувору дійсність тих важких часів. Тільки-но відлюту¬вала громадянська війна, і в лісах ще лишилися «бандити», як їх називає дядько Себастьян. Загинуло багато людей, і сама родина Михайлика теж постраждала. В країні лютує голод, з Херсонщини приходить виснажена жінка з дитиною. Родина Михайлика теж терпить нестатки та бідність. Хлопчик навіть не має власних чобіт, щоб вийти на вулицю.

Твір починається фразою: «Прямо над нашою хатою пролітають лебеді». Лебеді виступають символом щасливих дитячих років, що роблять світ навколо добрішим та світлішим. Автор і закінчує повість цим образом: «А лебеді летять... над моїм дитинством... над моїм життям!..»

Оригинал http://ycilka.net/tvir.php?id=1025#ixzz4Rm3F4TJn

"Енеїду" Котляревсьокого по праву називають енциклопедією українських старожитностей. Так, у поемі зображено представників різних станів українського суспільства, народні звичаї й обряди, селянський і панський побут, міфи, легенди і вірування українців. Розповідь про троянців, карфагенян, сицилійців, рутульців, олімпійців-богів несе на собі ознаки українського колориту. Наші славні діди співали пісень про Сагайдачного та Січ, палили роменський тютюнець, носили шапки з решетилівських смушків. Вони виросли на українській землі, зокрема на Лівобережжі, про що свідчать назви населених пунктів у творі: Полтава, Опішня, Решетилівка, Лубни, Гадяч. У ватазі Енея ми натрапляємо і на українські імена: Педька, Терешка, Панька, Охріма, Леська, Олешка, Пархома тощо.Котляревський зумів зберегти у поемі дух козацької незалежності і це забезпечило їй неповторну й національну самобутність. У творі описані українські страви: галушки, лемішку, куліш; напої: сливянка, мед, горілка, сирівець, пиво. Зображено і український одяг (спідниця, запаска, очіпок), і народні ігри: журавель, хрещик, Панас, жгут. Цікаво, що Котляревський описав і вечорниці в пеклі, місцем яких була сільська хата. Там дівчата пряли, вишивали, розповідали казки, співали тощо. Вечорниці - це своєрідний університет культури на селі, де виблискує скарбниця людської мудрості. На вечорницях часто єдналися молоде українське подружжя.