Скласти сенкан до образу дощу в поезії Ліни Костенко "Дощ полив, і день такий полив/яний..."

Объяснение:

Дощ.

Полив'яний, холодний.

Поливає, капає, блищить.

Порожній сад, мокрі ниви.

Злива.

Відповідь:

Мало кому відомий той факт, що Леся Українка з дитинства дуже любила музику. Їїї мати купила для неї рояль, коли Лесі було лише  п’ять років. Але у дев’ять років Леся захворіла на туберкульоз кісток. Важка хвороба прикувала її до ліжка. Дівчинці доводилося лежати з загіпсованими руками і ногою місяцями. Але одного разу її тітка, Олександра Антонівна, яка навчала дівчинку грі на фортепіано, помітила, що Леся досить впевнено вибиває вільною від гіпсу ніжкою такт. Виявилося, що так дівчинка грала на роялі

Пояснення:

Мені сподобалась казка Василя Симоненка «Цар Плаксій і Лоско- тон». В ній автор розказав про країну Сльозолий, якою правив цар Плаксій. Все його сімейство було дуже схожим на нього: «всі сльозливі через край». Цар домагався, щоб в країні плакали «всі діти, бо сміятись і радіти у моєму царстві — ні!» І зовсім сутужно прийшлось би жителям тієї країни, якби не жив серед них «добрий дядько Лоскотон». Його всі дуже любили за лагідну веселу вдачу, він приносив «до усіх голосний та щирий сміх». І навіть коли доброго чарівника ув'язнили Плаксієві слуги, прості люди допомагають йому звільнитися. Лоскотон віддячив сповна — «розвалив поганський трон».

Ця казка дуже повчальна. Її головні герої — Лоскотон і цар Плаксій — абсолютно протилежні. Це неначе Добро і Зло, які постійно сперечаються між собою за владу над людськими душами. Показовий фінал казки. «Цар Плаксій помер від сміху», а Лоскотон «живе й понині!» Так автор виражає свою віру в перемогу Добра над Злом. Особливо мені сподобалось, що Плаксій помер саме від сміху. Бо сила сміху, добра — переможна. Там, де сльози — там страх, поневолення, злидні. Там, де сміх — там свобода, радість, надія. А їх неможливо знищити так же точно, як саме життя.

Объяснение: