Запишіть у вигляді тез зміст духовного заповіту Т.Шевченка, висловленого поетом у посланні "І мертвим, і живим..."

Цього літа я читала багато книжок,але найбільше мені сподобалася книга Всеволода Нестайка «Тереодори з Васюківки». Це пригодницька книжка, яка розповідає про двох друзів, Яву Реня (Іван Рень) І Павлушу Завгороднього, та їхні пригоди. Ця книжка мене багато чому навчила, зокрема, як бути справжнім другом. Мій улюблений розділ в цій книзі «Тереодори із Васюківки», а улюблена розповідь про те, як Ява відправився на безлюдний острів і його друг Павлуша назвав його Робінзоном Кукурузо. Тому що я ніби читаю одразу дві книги «Тереодори із Васюківки» і «Робінзон Крузо». Найбільше мені запам’ятався третій розділ цієї книжки, тому що там Ява і Павлуша посварились, але незважаючи на це, коли в їхньому селі була повінь,то Павлуша врятував Яву від загибелі. В той день Ява поліз в затоплений будинок баби Мокрини, яка дуже вірила в Бога і в неї була цінна ікона. І коли хлопець потрапив у хату, він за щось зачепився і ніяк не міг вибратись. Хлопець захлинався і втрачав свідомість, але тільки Ява закрив очі, як на до йому прийшов Павлуша.
Це був вияв справжньої дружби, коли хлопець готовий був заради друга віддати навіть власне життя. Коли повінь скінчилась, вони разом із Павлушею повертались додому. Ява зрозумів, що пошкодив ногу, та друг не залишив його у біді, а поміг дійти додому. Привів медсестру, хоча після повені це було дуже важко зробити, тому що багато людей потребували до Павлуша майже не відходив від Яви, аж поки друг не видужав.
Усі розділи і розповіді цікаві по-своєму. «Тереодори з Васюківки» дуже цікава і захоплююча книга. Рекомендую, ні, навіть закликаю: прочитайте цю книгу! Повірте, ви багато зрозумієте про дружбу, посмієтеся разом із Явою і Павлушею, разом з ними переживете всі пригоди, так як це сталося зі мною. 

Непосидючий, майстер на різні вигадки, Федько був страшенним розбишакою й халамидником: то шибку розіб'є з рогатки, то синця наб'є своєму другові, то змія відбере в хлопців. Перший по силі на всю вулицю. Але, незважаючи на все це, у Федька було дуже багато друзів: і Гриць, і Стьопка, і Спірка. Хлопці його дуже любили й поважали. Мабуть, тому, що він був чесним і порядним. Усі знали, що маленький халамидник ніколи не брехав, навіть тоді, коли хлопця били за його пустощі Він завжди говорив тільки правду, хоча, якщо б захотів, міг би завжди виправдатися. До того ж Федько був справжнім другом, і хлопці знали про це.Толя – син хазяїна будинку, у якому жила родина Федька, – був дитиною ніжною, делікатною та смирною з "невинними синіми очима". Завжди чистенький і чепурнешяшй, він зовсім не мав нахилу "до Федькових забав" і ставився з погордою до мужицьких дітей. Але якась невідома сила тягнула його до халамидника. Толя – хитрий і підступний: він підбив Федька на ризиковану подорож по кризі, мріючи про те, що той злякається, а хлопці з нього посміються А інша його вада – заздрість – штовхає його самого на кригу. Федько рятує Толю, ризикуючи власним життям, а цей брехун ще й звинувачує його в тому, у чому був винен сам. Бешкетник виявився справжнім героєм і благородною людиною: хлопець збрехав перший раз у житті, щоб захистити зляканого Толю від розгніваного батька, але заплатив за своє благородство надто дорогою ціною – власним життям. Толя навіть після смерті Федька не відчуває власної вини, навіть забирає чижика, збрехавши матері хлопця, ніби виграв його. Він підлий і дріб'язковий Толя –  егоїст, який думає тільки про себе, його не цікавлять почуття й думки інших, він не знає, що таке честь, совість, благородство, що значить бути справжнім другом. Йому притаманні підлість, брехливість, хитрість, зрадливість, заздрість, пихатість та егоїзм. Я впевнений у тому, що в Толі школи не буде друзів, і мені б дуже хотілося мати такого чесного, благородного сміливого друга, яким був Федько.