1.Що дуже сильно злякало бабу Валю в квартирі, за якою вона наглядала? 2.Як баба Валя хотіля віддячити Софійці та Сашкові за порятунок? 3.Як у ході війни було змінено прізвище Міщенків? 4. Хто В лісі села Половнчик насадив фруктові дерева? 5. Ким за професіє. була Сніжана? 6. Що таке "Перша зустріч із Нею" ?

Відповідь:Тема: оспівування трагічної долі козака, який після бою в долині лежав «порубаний, постріляний». Ідея: висловлення співчуття загиблому козакові. Основна думка: Та вже ж твій син оженився / Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку. Римування: паралельне. Віршовий розмір: ямб. Метафори: «Накрив очі осокою», «коник плаче». Пестливі слова: «ніженьки», «рученьки», «вороненький», «вірненький», «паняночку», «земляночку». Звертання: «Не плач, коню, надо мною», «Біжи, коню, дорогою», «Не плач, мати, не журися». Риторичне запитання: «А де ж мій син молоденький?». Риторичний оклик: Ой коню мій вороненький, / Товаришу мій вірненький! Повтори: «Ой коню мій вороненький», «А ніженьки китайкою».

Отже , вона прийшла , довгоочікувана зима! Добре пробігтися по морозцем в першу зимовий ранок ! Вулиці , вчора ще по-осінньому похмурі , суцільно покриті білим снігом , і сонце переливається в ньому слепяшім блиском. Химерний візерунок морозу ліг на вітрини магазинів і наглухо закриті вікна будинків , іній вкрив гілки тополь. Глянеш чи вздовж вулиці , витягнувся рівною стрічкою , поблизу чи навколо себе подивишся , всюди все те ж : сніг , сніг , сніг. Зрідка підіймається вітерець пощипує обличчя і вуха , зате як красиво все навколо! Які ніжні , м'які сніжинки плавно кружляють у повітрі. Як не колючий морозець , він теж приємний . Чи не за те всі ми любимо зиму , що вона так само , як весна , наповнює груди хвилюючим почуттям . Всі жваво , все яскраво в перетворює природу , все повно підбадьорливої ​​свіжості. Так легко дихається і так добре на душі , що мимоволі посміхаєшся і хочеться сказати дружньо цьому дивовижному зимового ранку : «Здрастуй , зима! »