Самостійна робота за змістом повісті Ю. Вииничука «Місце для дракона» 1. Про що були сни князя люботинського? 2. «...Затіе, було, собор будувати, уже й підвалини закладуть, і раптом.» Як далі діе князь люботинський? 3. Ким був пустельник до того, як усамітнитися? 4. Чому пустельник довго відмовлявся вчити дракона грамоти? 5. Про що пустельник дракона перед самою свосю смертю? 6. Як князь досяг того, що дракон погодився на посдинок із лицарем? 7. Чому лицар Лаврін не міг завдати по драконові вирішального удару мечем ? 8. «Якби я міг, то з великою насолодою розчерепив би вам оцим келепом голову». Що так розгнівало лищаря Лавріна? 9. Чим небезпечні такі люди, як князь люботинський? 10. Напишіть кількома реченнями свої міркування про те, шщо втрачає варод. коли гине талановитий поет.

6.Приго́дницький рома́н (фр. roman d'aventures) — роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їхнім несподіваним поворотом, великою динамікою розгортання.

Приго́дницький рома́н (фр. roman d'aventures) — роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їхнім несподіваним поворотом, великою динамікою розгортання.Для пригодницького роману характерні мотиви викрадення й переслідування, атмосфера таємничості й загадковості, ситуації припущення й розгадування. Одним із перших таких творів були «морські» романи Дж.-Ф. Купера й Ф. Марієтта, історико-пригодницькі О. Дюма-батька, соціально-пригодницькі Ежена Сю. Пригодницький роман має типологічні подібності з фантастичним романом та науково-фантастичним (Жуль Верн, О. Толстой), детективним і політичним (Л.-А. Буссенар, Л. Жаколіо, Ю. Семенов).

7.Небо голубе,

Небо голубе,Вода хлюпоче –

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.Зелений лист.

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.Зелений лист.Ворота заскрипіли -

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.Зелений лист.Ворота заскрипіли -на дворі зима.

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.Зелений лист.Ворота заскрипіли -на дворі зима.Синиці прилетіли.

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.Зелений лист.Ворота заскрипіли -на дворі зима.Синиці прилетіли.Повітря тихе.

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.Зелений лист.Ворота заскрипіли -на дворі зима.Синиці прилетіли.Повітря тихе.День сумний -

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.Зелений лист.Ворота заскрипіли -на дворі зима.Синиці прилетіли.Повітря тихе.День сумний -дерево зрізане.

Ха́йку (яп. 俳句, はいく) — жанр японської ліричної поезії, трирядковий неримований вірш на основі першої півстрофи танка, що складається з 17 складів (5-7-5) і відрізняється простотою поетичної мови, свободою викладу.

8."Езопова мова" — алегорична мова, де думка ніби зашифрована, не висловлюється прямо. Це "особлива система облудних засобів", до яких звертаються, коли не можна сказати про щось відкрито.

9.Наукова фантастика є жанром фантастики, який описує ситуації, невідомі в реальності, але ймовірні, пов'язані з певними теоріями і припущеннями в науці й техніці. Відповідно серед сюжетів наукової фантастики часто зустрічаються неможливі на даний час види польотів на інші планети, робототехніка, вірогідні, проте не відкриті позаземне життя, гіперпростір. Яскраві представники жанру в літературі: Іван Єфремов, Олександр Бєляєв, Айзек Азимов, Рей Бредбері, Артур Кларк.

Значення поняття «воля» для розуміння ідейного змісту повісті Повість «Дорогою ціною» — один із найкращих творів Коцюбинського. Художник слова розкрив правдиві картини підневільного життя кріпаків, їх нестримне прагнення до волі. Письменник у творі оспівує волелюбність українського трудового народу, закликає здобувати її, хоча б і дорогою ціною. Твір написаний у 1901 році, коли в країні пожвавився революційний рух і боротьба за волю розгорнулася з новою силою. Героїчні події минулого, до яких звернувся письменник, пробуджували в його душі сучасників приспані прагнення до волі. Чарівним називає письменник слово «воля». Це слово, що передавало найпозитивнішу мрію народу, розпалювало кров і в Остапа. Він бунтував, нагадував й іншим кріпакам, що «пора вже висунути шию з панського ярма». Герой утікає на вільні землі. У 30-х роках минулого століття в Україні посилюються протести кріпаків та селян проти жахливих умов життя. Вони спалювали садиби панів, вбивали своїх господарів, їхніх управителів, навіть виступали зі зброєю проти царських військ. Це був час Устима Кармелюка. Це була Велика битва, що наближала скасування кріпосництва. Саме про цей складний період розповідає у своїй повісті М. Коцюбинський, життя якого було пов’язане з селянством. Письменник порівнює кріпаків із волелюбним знесиленим туром, на шию якого було накладено ярмо. Однією з форм протесту проти кріпаччини була втеча від пана, і саме на початку XX століття це явище набуло масового характеру. Дорогою ціною здобувалася воля, право на щасливе життя, саме на цьому і наголошує письменник у своєму талановитому творі. М. Коцюбинський своїм твором прославляє бунтарський дух українського народу, який ніколи не хотів бути робочою худобою для панів. Українське селянство, за словами автора, готове було дорогою ціною заплатити за волю. Воно не заплісніло в неволі, не втратило живої душі, сподівалося на визволення. Мрія про волю передавалася із покоління в покоління, опоетизовувалася у народних піснях, кликала до втечі від панів у ті місця, «…де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок». Волелюбний характер українців М. Коцюбинський підкреслює метафорою: «Ярмо було накладено на шию дикому турові», а сила, з якою селянство України бажало волі, порівнювалося з талими водами під теплим подихом весни, з повноводною річкою. Незважаючи на труднощі і поневіряння Остап зберіг любов до волі. Щоб це підкреслити, Коцюбинський в епілозі змальовує вітер, наділяючи його рисами живої істоти. А, відомо, що вітер у народній творчості — символ волі. Прагнення до волі, самовіддана боротьба за неї, мужність, відвага — найголовніші риси героїв твору. У цих образах втілено волелюбність українського народу, який ніколи не міг змиритися ні з пануванням іноземних загарбників, ні з пануванням «свої» поміщиків.