Чи легко зберегти власну індивідуальність у сучасному жорстокому світі? (міні-твір за оповіданням Володимира Дрозда “Білий кінь Шептало”)

1) Любив гратися у ризиковані ігри.

2) Досконало оволодів декількома мовами – російською, латинською, грецькою, німецькою та французькою.

3) Його неодноразово ув’язнювали. Але Винниченку вдавалося тікати з в’язниці. Саме тому він довгий час провів у еміграції та жив під чужим прізвищем.

4) Дітей у Винниченка та Ліфшиц не було.

5) З 1928 року він виробляє власну «філософію щастя» в якій говорилось: ««Насчёт совета, как не болеть, то он очень простой: не есть ни мяса, ни рыбы, ни даже вареного ничего. Только одни фрукты, орехи и сырые овощи».

6) 25 років свого життя Винниченко прожив у французькому містечку Мужен, біля Канн, у власному невеликому будинку, де займався літературною творчістю і живописом.

7)  З малечку відрізнявся від своїх ровесників надзвичайною пам’яттю і любов’ю до книги – опанував читання в ранньому віці.

8)Написав більше 100 оповідань, п’єс, памфлетів, 14 романів, 40 записних книжок, 10 романів.

9) Де родина Винниченків брала кошти на життя у Франції та у інших європейськох країнах? Жили вони бідно. Спочатку це були нагонорари, які сплачували драматургові театри Європи, потім – у Мужені вирощували овочі, продавали їх.

10) Мало хто знає, що Володимир Винниченко був талановитим художником. Його 74 оригінальні малярські роботи та 4 альбоми з малюнками аквареллю, нещодавно повернулися в Україну.

11) Юні однокласники-паничі дорікали відміннику холопським походженням, дражнили “свинопасом”. Та Володимир мав незалежну вдачу, він не корився гімназійним інструкціям із виховання “добропорядного російського інтеліґента”. Завжди говорив українською, хоча в ті часи це було заборонено.

12) Гітлер пропонував Винниченкові очолити маріонетковий уряд на окупованій території Україні, але той відмовився.

Що таке щастя ??? Радість, дружба, гроші, любов, добро… Кожна людина задумується над цим питанням і намагається знайти відповідь на нього. Турбувало воно і багатьох письменників. На прикладі героїв своїх творів вони намагалися дослідити їх прагнення бути щасливими.

Павлуся, героя оповідання «Скарб» О.Стороженка, парубки називають щасливим, хоча протягом свого життя він тільки їв та спав і нічого не робив. Таким, як Павлусь, «Бог усе дає, а вони нудяться світом, не знають, що у них є і чого їм треба» Чи щасливий Павлусь? Як на нього, так. Матеріальні статки має, а от духовно то бідна людина. З гумором оповідаючи про Павлуся, автор вчить нас доброти, чуйності, порядності, працьовитості, ввічливості і той же час засуджує скупість, заздрість, підступність, жорстокість, егоїзм. «Той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав, – пише автор. – Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться, а той, що й другого нагодує і заспокоїть…» Воістину щастя не може бути егоїстичним.

Герой твору Б.Лепкого «Цвіт щастя» шукає квітку щастя, яка б зробила щасливими матір і його самого. І хоч квітка виявилась мрією, маревом, все одно все життя він її шукає,пізнаючи світ. Герой вірить, що щастя таки на світі є.

Скупа людина теж думає, що вона щаслива, бо має гроші. Проте користі з них мало, бо то купка папірців. Господарі з твору Б.Лепкого «Мишка» відчувають себе щасливими, коли наживаються на горі інших. Їм байдужа доля жебрачки та багатьох таких, як вона.

У кожного своє поняття щастя, свій вимір. На мою думку, щастя людини у добрих справах на користь своєї родини, людей, своєї Батьківщини. Своєю працею, творчістю, добрими ділами людина повинна нести радість людям, суспільству. Отоді то і буде справжнє щастя, яке не можна купити ні за які гроші.

О.Довженко говорив, що життя надто коротке і закликав поспішати творити добро. Тому давайте творити добро, допомагати один одному, цінувати кожну хвилину цього прекрасного людського щастя.