Яка улюблена рослина коня Шептала

Конюшина

Объяснение:

"Шептало старанно, щоб не виказати засмучення Степановим рішенням, жував  скошену вранці траву, між якою хоч і попадались його УЛЮБЛЕНІ КОНЮШИНКИ, але зараз  здавалися прісними".

П’єса Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч» розповідає цікаву історію про низькі людські почуттях і якостях. Як зрозуміло з самої назви твору, найголовнішою мотивацією для головного героя твору є тільки гроші. Герасим Калитка був дуже жадібним, не мав нічого більш важливого в своєму житті, ніж збагачення. В цілому цей образ був досить характерним для того часу. Тоді справді гроші і земля були надзвичайно важливими для людини і її успішного життя.

У відповідності до змісту твору, Герасим Калитка дуже любив дві речі – гроші та землю. У творі наведено величезна кількість прикладів того, як він все це любить і наскільки він жадібний у зв’язку з усім цим. Він докоряв своїх слуг за зайвий з’їдений ними шматок хліба, хотів одружити свого сина на багатій дівчині, яку син не любив. Він був жадібний навіть по відношенню до власної дружини, яка просила дати їй коней, що добратися до міста. Більше того, Герасим Калитка був готовий на будь-які хитрощі і навіть на незаконні дії, щоб хоча б трохи збагатитися. Одного разу до нього в гості прийшов єврей і запропонував за кілька тисяч справжніх грошей купити сто тисяч грошей фальшивих, які неможливо розпізнати. Герасим був настільки жадібний, його свідомість було настільки помутнілою, що він погодився на цей очевидний обман. Крім того, йому були сильно потрібні гроші, щоб дати їх у борг під заставу чужої землі Смоквина, а потім витребувати цю землю собі. На жаль для Герасима, сто тисяч, видані йому євреєм, виявилися простими папірцями, а тому він не зміг купити землю Смоквина, та й видані єврею гроші були втрачені.

Немає жодних сумнівів у тому, що навіть якщо б афера Герасима Калитки виявилася успішною, щасливою ця жадібна людина ніколи не стала би. Вся проблема в тому, що людська жадібність просто не має меж. Якщо людина жадібна, вона ніколи не заспокоїться. Помилково вважати, що багаті люди не можуть бути жадібними, тому що у них багато грошей. Навпаки, якщо людина багата, значить, гроші для неї дуже важливі. А це в свою чергу говорить про те, що вона їх надзвичайно цінує і ні за що не віддасть і не поступиться будь-кому іншому ні за яких обставин.

Можна з упевненістю говорити про те, що Герасим Калитка не заспокоївся б, якби отримав землю Смоквина. Більше того, ця удача зробила б його ще більш жадібним до грошей і до землі. Він би відчув, що у нього все виходить, що всі його афери проходять, а тому продовжив би шукати можливості наживатися на оточуючих. Я думаю, що невдача Герасима повинна була послужити йому уроком і показати йому, що гроші і земля можуть зіпсувати людину.

Ну здравствуй, мой уважаемый школьник! Я рад, что ты обратился ко мне с таким интересным вопросом по литературе.

Итак, ты хочешь узнать, какое впечатление произвел на меня главный герой Василько в творении Михаила Коцюбинского "Ялинка". Давай разберемся вместе!

Сразу скажу, что главный герой Василько остался в моей памяти навсегда. Он вызывает у меня симпатию и восхищение своей необычностью и умением видеть красоту вокруг.

В первых рядах рассмотрим, как Василько привык смотреть на окружающий мир. Он всегда видит красоту в самых обычных вещах, даже в непогоде и осенью. Вот как он описывает прекрасную осень: "Жовті шишки опадали, мов зорі, кидали з себе на фіалковий килим в'юнові сніжки" (по Коцюбинському). Он умеет видеть красоту не только в живой природе, но и в искусстве – в ялинке, внутри которой "розквітає сад, палають орлині очі, золотими гілками фаєrr" (по Коцюбинському). Эти восхитительные фразы позволяют понять, что Василько проникается красотой и пытается обратить на нее внимание окружающих.

Кроме того, главный герой очень активный и энергичный. Он не только наблюдает за окружающим миром, но и принимает активное участие в его создании. Он обращается к своим друзьям: "Давай, друже, займи мене в свою чайку!" (по Коцюбинському) и счастливо помогает им украшать ялинку. В процессе работы Василько испытывает огромное наслаждение и радость, а также видит, как его друзья восхищаются результатом и поддерживают его идею.

Наконец, я впечатлен и отношением Василько к природе. Мы видим, как он заботится о ялинке и знает, как сохранить красоту зимнего сада внутри нее. Он понимает, что природа уникальна и стоит внимательного и бережного отношения.

В итоге, Василько оставил на меня очень положительное впечатление. Он учил меня видеть красоту в обычных вещах и любить природу. Он показал мне, что необходимо активно участвовать в создании прекрасного и делиться радостью с окружающими. Василько - настоящий вдохновитель и герой, которого стоит подражать.

Надеюсь, я смог ответить на твой вопрос максимально подробно и понятно. Если у тебя еще возникнут вопросы или нужна помощь, обязательно обратись ко мне. Удачи в обучении, мой молодой друг!