Твір на тему яка людина ніколи не буде самотньою

справжня людина, на мою думку перш за все така. котра на бажає іншим зла. котра не обурює, обманює людей, котра завжди у важкий сітуації, котра не буде кидати смиття (наприклад квиток тролейбусу) на тротуар. а зачекає на урну, розуміючи ти самим, що слово "патріот" не тільки складається з вигуків на майдані та блакитно-жовтому прапорі, а й в поведінці людини.

справжня людина ніколи не ображатиме тварин, тому що розуміє, що завдяки зусиллямлюдства їх стає все менш и менш на землі, а жити тут треба буде ще й нашим онукам. справжня людина майже завжди чесна (тому що бути чесним завжди неможливо апріорі) , бо не має потреби у брехні, їй спокоініше сказати правда. та будь що буде, чим брехати, а потім пригадувати де, скільки, коли та й що ти збрехав. ще, на мій погляд, справжня людина, коли їй твір на тему в школі не йде до інтернету, на сайт мєйл.ру та не шукає там готову відвовідь на це питання, але це моя особиста думка, і ви можете із нею не погодитися

Весна и солнце. (2) улыбающиеся березы, как юные девушки, пр..нарядились и встали в хоровод. (3) цветы и травы озеренные в пламени солнца благоухали вокруг. (4) а на краю дороги стоял дуб. (5) ему, вероятно, шёл уже сто первый год, он был в десять раз толще, и в полтора раза выше берез составлявших лес. (6) это был огромный, в два обхвата дуб. (7) с обломанными сучьями и обломанной корой заросшей старыми болячками. (8) с огромными, не  уклюжими, корявыми руками и пальцами. (9) он старым, сердитым уродом стоял между улыбающимися березами. (10) только он один не хотел подчиняться обаянию весны. (11) дуб будто говорил и как не надоест вам этот глупый, бессмысленный обман, нет ни весны, ни солнца, ни счастья, я (не) верю вашим ! (12) летом же этот дуб весь преобразился. (13) он был сам на себя не похож. (14) раскинувшийся шатром сочной зелени, он млел чуть колыхаясь в лучах вечернего солнца. (15) (не) было видно ничего ни корявых пальцев ни болячек ни старого горя и (не)доверия. (16) сквозь столетнюю жёсткую кору пробились сочные, светло  зеленые листочки, так что поверить нельзя было, что это старик произвел их.

Михайло стельмах — самобутній талант. його творчість відзначається вмінням тонко проникати в психологію людини. це зумовлено ще й тим, що м. стельмах був учителем-словесником, тому з такою правдивістю змальовані в його творах діти.  михайлик — головний герой повісті м. стельмаха "щедрий вечір". він росте в сім'ї панаса дем'яновича гарною, чемною, доброю дитиною. хлопчик бачить світ крізь призму казок, які розповідала йому бабуся. він любить природу в усьому її розмаїтті: зорі у високому небі, любить перепілку вжиті й стук дятла, запах жита. дуже радіє хлопчик приходу весни, літа, бо батькам, пастиме обмінну на паші в лісі. а жати жито справжнім серпом! по-дорослому! автор передає почуття хлопчика при посвяченні батьками в женці як вікову хліборобську традицію. михайлик старанно працює, не відчуваючи втоми, до найурочистішої хвилини, до першого снопа, який на свят — вечорі стоятиме на найпочеснішому місці в хаті — на покуті.  хлопчик дуже любив тварин. його друзями були й качка крива, і пес рябко, і стара кобила обмінна. якось батько хотів продати обмінну, то у хлопчини на душі "так стало важко, що й не кажіть". тому й на ярмарку таку характеристику покупцеві дав, що той аж здивувався. але все-таки довелося продати тварину.  найкращим другом михайлика була люба. хлопчик уміє товаришувати, ніколи не дозволить собі скривдити дівчину. вони разом і в лісі, й на ковзанці. дуже полюбляв хлопчик читати книжки, які купляв у хитрого юхима. а коли записали у справжню бібліотеку, то це для михайлика стало найурочистішою подією.  автор змалював утворі народний обряд — свят — вечір. хлопчина всотує оті примовляння батька на "хліб новий, на рій золотий, на щастя у дворі, на рогову й дрібну худобу в оборі" й вірить, що "настане той час, коли господар на току буде зорі віяти, господиня в хаті золото трясти, а сиві срібнорогі воли потягнуть за собою срібні плуги".  михайло стельмах легко входить у світ дитячих мрій, фантазій. це робить його твори цікавими й виховальними. бо в кожному михайликовому вчинку відкриття чогось нового, захоплюючого. все це свідчення непересічного таланту м. стельмаха — неперевершеного знавця дитячих душ.