З до цитат схарактеризуйте образ Фрідріха.​​

Якось так повелося, що кожна нація вибирає собі улюбленого класика і його головний твір проголошується національною настільною книгою.

Звичайно, це в абсолюті.

Адже хай як не буде згуртованою нація, неможливо всіх примусити користуватися одним підручником.

Навіть якщо цей підручник – Кобзар.

Так, у порівнянні з багатьма іншими настільними книгами, Кобзар охоплює набагато більше: тут і любовна лірика, й гімни-протести, релігійні пісні, заклики до боротьби, історичні твори, пророкування.

Особисто для мене – Кобзар досі неперевершена книга.

Але ж чи повинен на столі бути один Кобзар?!

Кожна поважаюча себе людина повинна мати як мінімум три книжки: Кобзар – як демонстрація українськості, фахова книжка – щоб бути неперевершеним працівником і книжка з хобі – щоб у хвилини дозвілля насолоджувалася душа.

Фахова книжка – це довідник, підручник чи рекомендації щодо професії, за якою саме працює людина. Чим частіше заглядаєш до неї, тим краще виконується робота.

Найкраще мати власний додаток до такої книжки – грубенький зошит у який записувати те, що було знайдене особисто, почуто чи вивчено поза сторінками фахової книжки.

Повсякчасне студіювання даної літератури не просто дозволить підвищити продуктивність праці, а й дозволить постійно перебувати у професійному рості.

Японці навчаються все життя, бо саме життя не стоїть на місці. Та й кожна людина відчуває потребу постійної освіти.

Взяти лишень нові технології, особливо мобільні телефони та комп’ютери.

Більшість людей, які ними не користуються, не просто обмежені в фінансах, вони обмежені у можливості (або бажанні – бувають і такі) навчання.

Не секрет, що старше покоління цурається комп’ютерів саме через складність. І спробуйте пояснити, що комп’ютер це надто складно – підліткові. Він вас просто не зрозуміє.

Більшість (абсолютна) підприємств, які дісталися Україні з часів радянського союзу, мають обладнання щонайкраще кінця 70 років.

Як новина вважається обладнання випуску початку 80 років.

А щодо старезного – я сам працював ще у 2006 році на пресах, виготовлених у 1932 та 1947 роках!

Звичайно, що таку роботу можна вивчити і без спеціального підручника, але це не вірно.

Часто гав, як робітник з 25 літнім стажем, на одному й тому ж обладнанні (навіть не модифікованому) допускали грубезних помилок, які знижували якість кінцевої продукції, або ж перетворювали її на брак.

Та й крім фізичної роботи існують інші види діяльності. Зараз майже половина населення працює на двох роботах, і як правило друга робота – більш сучасна.

Це і торгівля на ринках, це і ремонти, це і будівництво, чи й перевезення. Без знання законів бізнесу та законів оподаткування на базар можна не ходити.

Не знаючи характеристик сучасних буд матеріалів нічого також братися за будівництво.

Не кажу вже про перевезення з велетенськими штрафами на дорогах. Це також фахові знання. І якщо обладнання на основній роботі не мінялося останні 40 років, то нормативи для підробітку буває змінюються ледь не щомісяця.

Щодо хобі – то це просто.

У когось хобі – колекціонування, у когось – моделювання, у когось – садівництво. Тут бажання і фантазії просто не обмежені. А якщо не обмежені – то й новизна з'являється частіше. Так що, для хобі треба мати не один, а декілька записничків.

Однак, якщо про хобі можна писати й говорити годинами, то краще поглянемо не на саме хобі, а на відношення до нього.

Як часто на виробництво потрапляють люди, яким воно чуже. І тоді хобі стає на перше місце. Це автоматично не передбачає появу високосортного та конкурентоздатного продукту. Явні прорахунки й неув’язки виникають відразу, як така людина намагається щось зробити.

От і виходить, що настільна книга по хобі, якщо вона лежить на другому місці, вказує на талановиту або ж яскраву людину, але поганого робітника.

Коли ж її пересунути на третє місце, то відразу стає краще і особистості, і суспільству взагалі.

Але щоб залишитися українцем потрібно мати під рукою Кобзар.

Він не дасть змоги розібратися в комп’ютері чи в колекції електронних картинок, але Кобзар зробить вас людиною з великої літери.

І чим більше буде у нас таких людей, чим серйозніше вони будуть відноситися до своїх фахових обов’язків, тим з більшою гордістю будемо промовляти: «Зроблено в Україні», «Купуй українське!»

Якщо дивитися духовно, то Кобзар закріплює у нас минуле, фах – сучасне, а хобі – майбутнє. Так що, лишень така триєдина людина здатна звернути гори й побудувати нову Україну. Українську.

Объяснение:

Окраса української літератури – повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». У творі письменник створив образи людей, які є справжніми дітьми природи. Вони єдині зі світом гір, полонин, лісу, який оточує їх.

Історія обертається навколо хлопця та дівчини. Обидва вони гуцули. Родини Марічки Гутенюк та Іванка Палійчука люто ворогують між собою, намагаючись знищити чоловіків ворожого роду. Але Іван та Марічка покохали один одного ще дітьми. Вони наче первісні люди, адже ворожість у суспільстві не знищила їхніх природних почуттів. Кохання – це справді природне почуття, а ненависть – ні, її нав’язують людям інші люди. Автор повісті дає нам це зрозуміти.

Марічка - поетична дівчина, знає секрети навколишньої природи, ворожіння. Вона складає співанки, які з’являються «ніби самі по собі». Вона настільки чиста, що вміє відповісти добром на зло. Ще в дитинстві вона назавжди привернула серце Іванка до себе, пригостивши його цукеркою у відповідь на спробу побити її.

Іван – це також людина в природному стані. Він прекрасний господар, «ґазда». Іван знає прадавню мудрість про те, як треба доглядати за худобою, як зберегти овечок від злих духів. Для нього видається цілком природним, що сусідка Химка є відьмою і може обертатися у жабу та білу собаку. А в лісі, звісно, бродить чугайстир та полює на нявок.

Іван тонко відчуває природу навкруги себе. Мабуть тому він не тільки добрий господар, але й грає на флоярі. Він здатен на велике почуття і в кінці віддає життя за мрію. Не може жити без радості та кохання.

Є ще два цікаві образи в творі – мольфара Юри та ґаздині Івана Палагни. Але їхнє кохання інше: в ньому проглядає хижість та хіть. Своєю силою керувати природними стихіями Юра причарував горду та холодну Палагну. Їхнє кохання неначе стихійне лихо: розбиває життя людей навколо. І тому воно протиставляється  глибокому, ніжному коханню добрих людей - Івана та Марічки.