Пан Журден щедро обдаровує майстрів, бо вониа)кажуть йому лестощіб в нього грошів)заслуговують на винагородуг)талановиті майстриС Р О Ч Н.О​

Объяснение:

А) кажуть йому лестощі

Уславлення героїзму українського народу під час великої вітчизняної війни у творах о. довженка. (темі мужності рідного народу у боротьбі з фашизмом о. довженко присвятив оповідання “воля до життя”, “ніч перед боєм”, “на колючому дроті”, “мати” та кіноповісті “повість полум’яних літ”, “україна в огні”, документальні фільми “битва за нашу радянську україну” та “перемога на правобережній україні і вигнання німецьких загарбників за межі українських земель”. усі твори митця – це гнівний осуд війни, яка забрала життя мільйонів людей, яка полила кров’ю родючі українські землі. письменник був небайдужим до долі народу, хотів, щоб він був щасливий, бо заслуговував на це.)

Соломія — вродлива і сильна жінка. вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся».енергійна, вольова, дужа, вірна подруга остапа, вона терпляче переносить всі злигодні мандрівного життя і не раз є остапові в дорозі, рятує його з біди. самовіддано бореться соломія за життя остапа: вона виводить його з плавнів, невтомно працює, щоб заробити собі й йому на проживання, продає свій одяг, щоб викупити остапа в жовнірів.у всіх своїх вчинках соломія діє свідомо, розсудливо. в боротьбі за волю вона поборює найтяжчі злигодні. нею керує жадоба до життя без пана й економа. заради врятування остапа відважна, наполеглива жінка йде на самопожертву — вона гине в дунайських хвилях. нерівну, але відважну боротьбу соломії з стихією води, її жагу до життя письменник передає короткими уривчастими реченнями: «…усі сили добути… усю теплу кров, …усю волю… ось ближче до берега… ось берег видно… а там гарно, там сонце сяє; там небо, там небо синє, там радість, життя…» найяскравіше виявився героїчний характер соломії і готовність її на самопожертву, коли вона, рятуючи остапа, гине у хвилях дунаю. як і поранений остап у плавнях з останніх сил боровся за життя, так тепер соломія, тонучи, напружує всі сили, щоб дістатися до берега, бо «там так гарно, там сяє сонце, там зелено, там небо синє, там радість, життя… душа рветься до сонця». трагічна доля остапа і соломії, їх поневіряння в туреччині свідчить про те, що всюди, де володарюють пани, трудяща людина не може знайти для себе щастя. соломія — мужня, вольова й ніжна жінка. вона щиро кохає остапа і є його вірною подругою, заради коханого «не кіс своїх», «вбралась у чоловічі штани та ладна була мандрувати» хоч на край світу. її мужність і воля набувають величезного вияву, коли разом з остапом вона перебуває у плавнях. незвичайну енергію виявляє жінка, коли перев’язує рану остапові, волочить його з плавнів, дбає про його одужання.  содомія постає перед нами щиро закоханою жінкою. її кохання сильне. вона готова ризикувати, боротися, аби здобути волю й побудувати і пік життя так, як вважає за потрібне. вона здатна йти за своїм чоловіком попри те, що шлях, обраний ним, складний та ризикований. але річ навіть не в тім, щоб пристати на те чи інше рішення: соломія здатна сама вирішувати, не тільки вкупі з остапом, а й самостійно. саме вона вирішує визволити остапа, коли той потрапляє в ув’язнення, саме вона разом з іваном втілює свій план у життя. на жаль, соломію чекає трагічна доля: вона тоне у бурхливих водах, хоча стільки разів вибиралася з небезпеки, перемагала бурхливі води життя. згадуючи про неї, остап говорить, що на дні тепер поховано половину його душі. не тільки справжнє почуття, а й спільний ідеал, спільна боротьба об’єднали дві закокохані душі, зробивши їх єдиним ціл