Фразеологізми з твору Іван Сила

тягти сірка за хвіст

Объяснение:

Частина перша Втеча з рідного дому

СМЕРТЬ ГАФУРА-АГИ

ПРОВОДИ КОЗАКІВ

ВРЯТУЙМО ВОРОНІВКУ!

ПОХІД НА ВОВКУЛАКІВ

СУПЕРЕЧКА

ПАСТУХИ

ГРИЦИКОВІ ЖАРТИ

БУГАЙ ПЕТРИК

ЛЮДСЬКИЙ ГОЛОС МЕЖИ ЗВІРІВ

МЕДОВА ЯМА І ВОВК

НІЧНІ СУПУТНИКИ

НА ОБІЙСТІ РУДОГО МАЦИКА

НАД ОЗЕРОМ

ПЕРШИЙ БІЙ ДУРНОЇ СИЛИ

ЛЮДИНА З ДУПЛА

Частина друга На Козацьких островах

НА КАМ’ЯНОМУ ОСТРОВІ

ЦЕ БУВ ТИШКЕВИЧ!

САМІ НА ОСТРОВІ

ТИШКЕВИЧ

ДОПИТ

ГОНИТВА

CАНЬКОВА ВОРОЖБА

ДВОЄ СЕРЕД СТЕПУ ПА

В ГОСТЯХ У ВИРВИЗУБА

ПРИГОДИ ДУРНОЇ СИЛИ

ХТО Ж ВИВІДНИК?

ВОРОЖБИТ ГРИЦИК

СУД У ПЛАВНЯХ

КОЗАЦЬКІ РОЗМОВИ

вот почуму понятно я всьо сказал

Отже, влітку 1836 р. у Петербурзі Шевченко у вільний час змальовував скульптури у Літньому саду, де його відкрив український художник І. Сошенко (родом із Черкащини). З того часу художник Іван Сошенко став найпершим петербурзьким приятелем Шевченка. Автор спогадів про поета, листувався з ним. Т. Г. Шевченко створив його образ у повісті "Художник", згадував про нього в автобіографії.

У ті часи немало студентів знімали одну квартиру на кількох. Так, Іван Сошенко та Аполлон Мокрицький (з Пирятина на Полтавщині) знімали одну оселю. Батько Аполлона, дворянин Микола Таволга-Мокрицький, нащадок козака Таволги, який жив на річці Мокриці; працював поштмейстером і частенько брав на роботу й синів. Аполлон був улюбленим учнем Івана Котляревського в Полтавському будинку виховання дітей бідних дворян. Мокрицький закінчив Ніжинську гімназію вищих наук, де вчився у художника Капітона Павлова. У цьому закладі він подружився з Миколою де Бальменом, Євгеном Гребінкою.

Василь Григорович та Олексій Венеціанов товаришували з відомим поетом Василем Жуковським (вихователем царя Олександра I), якому й представили Шевченка.  

 

Російський художник Карл Брюллов і російський поет Василь Жуковський вирішили викупити Шевченка з кріпацтва.  

Сума у 2500 рублів, на той час була еквівалентна 45 кг чистого срібла. Щоб здобути такі гроші, Карл Брюллов намалював портрет Василя Жуковського — вихователя спадкоємця престолу, і 4 травня 1838 р. портрет розіграли в лотереї, в якій взяла участь царська родина. Імпреза відбулася у палаці польського графа Михайла Вієльгорського (Вєльгурський), віолончеліста, композитора – геніального аматора. Портрет В. Жуковського не виграв ніхто! Царська родина на нього претензій ніколи не виявляла. Після проведення лотереї Брюллов ще 14 років працював над портретом і тільки після смерті художника родина продала його російському підприємцю Третьякову. У 1939 році портрет Жуковського, за який, ніби то було викуплено Шевченка з кріпацтва, потрапив до новоствореного музею Т.Г. Шевченка в Києві.  

Придбати квиток лотереї та викупити з неволі — не одне й те саме. Оскільки лотерея із розіграшу портрета Жуковського не дала бажаної суми, К. Брюллов, В. Жуковський, О. Венеціанов та Юлія Адлерберг Баранова започаткували збір коштів у складчину.

25 квітня (7 травня) на квартирі Карла Брюллова у присутності Михайла Вієльгорського та Аполлона Мокрицького Василь Жуковський вручив Шевченкові відпускну.

Аполлон Мокрицький, удвох із яким Тарас Шевченко винаймали житло, записав: "Годині о другій я пішов до Брюллова, застав його в робочій. Незабаром прийшов Жуковський з графом Вієльгорським. Надійшов Шевченко, і Василь Андрійович вручив йому папір, що містив у собі його свободу і забезпечував права громадянства. Приємно було дивитися на оцю сцену".

Ось тоді Тарас Шевченко вигукнув своє захоплено-радісне: "живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, окроме Бога — велике щастя буть вольним чоловіком".