До ть Контрольний твір на тему ”Загальнолюдська ідея гуманізму й толерантності в новелі Л.Пономаренко ”Гер Переможений”

Війна — страшне слово. Вона несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю чоловіків, які зі зброєю в руках пішли на фронт, а також на долю дітей, жінок, старих, що залишилися в окупації, тяжко працювали, потерпали від голоду та холоду. Але часто ми сприймаємо ті події тільки під одним кутом — очима наших співвітчизників, забуваючи, що по той, "інший", бік знаходилися також чуйні, добрі, працьовиті люди. Вони також були жертвами амбіцій політиків, що змагалися між собою за перерозподіл світу.

В оповіданні Любові Пономаренко "Гер переможений" йдеться про те, як після Великої Вітчизняної війни група полонених німців відбудовує українське містечко. Місцеві жителі не мають ненависті до цих нещасних, їм скоріше жаль їх, тому вони намагаються до полоненим: дають їм їжу, старий одяг. Тільки діти подекуди виявляють вороже ставлення до чужинців. Незважаючи на це, німці люблять місцевих дітлахів, бачачи в них своїх малюків, що залишилися на далекій батьківщині. Особливо виділяється з групи полонених брудний хворий на сухоти німець Фрідріх. Він намагається розважити жорстоких дітей, пестить їх, співає їм пісні, робить прикраси з цеглин. Так, він переможений, але він — живий, він не втратив снаги до життя, уміння бачити красу в дрібницях. Думаю, що хворий німець жив надією, що колись повернеться додому, обійме та поцілує власних дітей. На жаль, цьому не дано було виповнитися. Коли туга за батьківщиною стає нестерпною, а хвороба виснажує, Фрідріх кінчає життя самогубством. Через багато років у стіні будинку, який зводили полонені, знаходять рукавицю з фотокарткою, із якої дивляться дві дівчинки, доньки Фрідріха, і немов запитують: "Ви не знаєте, де наш тато?"

Мені здається, що письменниця хотіла викликати співчуття до нещасних полонених, показати, що будь-яка людина заслуговує на повагу, тим більше, якщо вона добра й чуйна. Оповідання показує, що не можна поділяти людей на "своїх" і "ворогів", бо насправді є люди добрі й злі; щирі, здатні на любов, та інші — які уміють лише вбивати, зневажати та руйнувати. Перші заслуговують на повагу, другі — на презирство.

Разом з величезним щастям любов обдарувала Ромео і Джульєтту сумнівами і страхом, тому що була пов’язана з нерозв’язними суперечностями: закохані повинні були бути кровними ворогами. Так за них вирішила традиція, за якою дві найбільш шанованих сім’ї Верони вели жорстоку ворожнечу. Здавалося, ніхто й ніщо не в силах вирішити цю проблему: ні втрати рідних і близьких, ні заборони і штрафи влади. І ніхто не припускав, що примирити ворогів зможе любов наймолодших членів родин і, на жаль, їх смерть. Автор називає історію кохання Ромео і Джульєтти найсумнішою повістю на світі. Смерть героїв врятувала, на мій погляд, ще багато життів їх сестер і братів, замішаних у міжусобних боях. У цій смерті я бачу трагедію і торжество кохання героїв. Прагнення бути разом у радості і біді зробило Ромео і Джульєтту нерозлучними, хоч і після смерті. Так сумно розв’язалися вічні питання, що терзали Монтеккі і Капулетті протягом довгих років.

Объяснение:

1.Чому Ява з Павлушею не дружили з 4 класу?

Тому,що Ява при всіх товкнув Яву у калюжу:

2.Розкажіть випадок на баштані.

Хлопці вирішили на баштані діда Салимона пограти у єгипетського фараона. Вони робили труни з кавунів, клали в них фараона-Павлушу і закладали його кавунами. ПІзніше прибіг дід Салимон і хлопці почали тікати, забувши про фараона який лежав у труні. Ява його не залишив і почав допомагати, разом вои втекли від діда, й його обманули(кидали кавуни, а дід ловив). Звичайно, дід поділився цим з їхніми батьками. І батьки їх добре посварили. Але хлопці зціплювали зуби й мовчали.