Які біблійні мотиви наявні в останній поезії дракона " В моїй душі хтось посадив осику..."Select one:Князь- чесна людина, терпенний і смиренний.Князь, як і Юда, зрадник. (за повністю місце для дракона) ​

Шкапа(кінь):
-Гладь коня вівсом, а не батогом.                                                                          
-Кінь на чотирьох ногах і то спотикається.
-Не той кінь, що в болото увезе, а той, що витягне.                                              
Осел:
-Був би послом, якби не вдався ослом.
-Держись за гриву, бо за хвіст не вдержишся.
-Лучче бути хвостом живого собаки, чим головою дохлого лева.                          
Щука:
-Заснула щука, та зуби не сплять.
-На те щука в річці, щоб карась не дрімав.
-Не всі старі щуки карасів хватають.                                                                       Цап(козел):
-І кози ситі, і сіно ціле.
-Знає, де козам роги виправляють.
-Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала.                                                    
Лисиця:
-Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить
-Дивиться лисичкою, а думає вовком.
-У вічі, як лис, а поза очі, як біс.

Чимало дум склав народ про муки українських невільників у татаро-турецькому полоні в 16—17 століттях. Жорстокість ворогів не мала меж: бранців продавали на ринку, непокірних гноїли в темницях, на галерах, дітей віддавали в спеціальні військові школи, звідки вони виходили яничарами, літніх людей убивали. Розлучали матір з дочкою, брата з сестрою. Та не могли вбити у бранців любові до рідної землі, волелюбного духу. Перед ними, як зірка, світився яскравий образ далекої вітчизни.

Патріотичний подвиг української дівчини-невільниці оспівано в думі «Маруся Богуславка» . «Дівка-бранка Маруся, попівна Богус-лавка» приходить до темниці, в якій уже тридцять літ сидять козаки, і звільняє їх. Невільники повертаються додому «на ясні зорі, на тихі води, у край веселий» .

У думі Маруся зображена тільки в одному епізоді — звільнення бранців з неволі і прощання з ними. Вона, певно, давно вже в полоні і не може порвати з тим життям, яке у неї склалося. Маруся просить козаків передати батькам, щоб не збирали грошей для її викупу, бо вона вже додому не повернеться:

Бо я вже потурчилась, побусурменилась Для розкоші турецької, Для лако. мства нещасного!

Образ Марусі Богуславки — це художній вимисел, але спирається він на дійсні факти. Літописи, усні перекази зафіксували чимало випадків, коли українські дівчата-лолонянки були дружинами турецьких вельмож, навіть султанів. Окремі з них, ризикуючи своїм життям, ішли на подвиги в ім'я своєї батьківщини.

Почуття жалю до своїх співвітчизників змусило Марусю свідомо піти на подвиг. На неї чекає кара, коли паша, в якого вона викрала ключі від темниці, повернеться додому. Та паша пробачає Марусі за здійснений нею вчинок, бо дуже любить дружину і дітей.

Творці думи виявили велику майстерність у створенні образу Марусі Богуславки та зображенні її героїчного вчинку, вміло побудували сюжет твору. Зі зворушливою ніжністю змальовується рідний край, куди якнайскоріше прагнуть повернутись невільники. Любовно змальований образ батьківщини будив почуття патріотизму, закликав любити і захищати рідну землю.

Отже, патріотичний вчинок, який здійснила Маруся Богуславка, свідчить про її велику любов до рідної землі, до українського народу. Та Маруся не могла повернутися на батьківщину, бо любила свого чоловіка та дітей. Покинути їх вона не могла.

Висновок: Маруся Богуславка - справжня