П.куліш загальнолюдські цінності героїв в чорній раді ​

УТВЕРЖДЕНИЕ ОБЩЕЧЕЛОВЕЧЕСКИХ ЦЕННОСТЕЙ В РОМАНЕ П КУЛИША «ЧЕРНАЯ РАДА»

« Черная рада »П О Кулиша - первый и один из лучших Украинских исторических романов Но его значение и ценность не ограничиваются нарушением историко-политических проблем - независимости и соборности Украины, роли государством авних лиц, исторической памяти Не менее отчетливо выступают здесь и другие проблемы, Которые Никогда не устареют: добра и зла, верности и предательства, родителей и детей, любви и супружеской же изны, народной морали т а дринші.

Добро постоянно борется со злом, и, к сожалению, не всегда побеждает наказного гетмана Якима Сомко стремится Объединить все украинские земли, отстоять независимость, и тогда положение народа улучшится ся, потому Уменьшить ться давление русских воевод Брюховецкий тоже стремится к власти над украинским народом, но совсем с другой целью - удовлетворение собственных амбиций и обогащения Это ему удается благодаря подлости, подкуп и с рады, а для Украинских том вращается новыми кровопролитие, притеснению и полной потерей независимости Хотя зло и победил, автор обращается к своим современникам Чтобы они учлы ошибки предков и понятен сумели, что их сила - в единстве и осмотрительностиост.

Зло олицетворяет и полковник Гвинтовка, родственник Брюханов Это Жестокая и подлый человек в отношении не только к крестьянам, соседей, но и к собственной жене - польской княгини Черевань, приятель Ш Шрама, на первый пог взгляд, сама доброта Но вдруг слышим его рассказ со смехом на устах в том, как ему досталась карета польского князя, которого, захватил, продали в рабство, а ребенка потоптали Лош адьмы нейтральности безразличие к общественной жизни тоже часто бывает злом Поэтому же утробы безразлично все: «А что нам, брат, в Украину? »

Ярко предстает в романе проблема верности и измены в образах старого Шрама, его сына, Гвинтовка и Вуяхевича - генерального писаря Сомка Паволоцкий полковник - поп Шрам до конца предан родителям кивщы ини, для нее он не ни жизнь сыновей, ни своего собственного Для Гвинтовка же не существует понятия чести, преданности, Чтобы получить полковничий жезл, он готов ласкаться к более сильным, измен жува ты, торговать даже собственной племянницые.

Верный своему казацко долга и Кирилл Тур Он готов пожертвовать собой для Якима Сомко, но здесь честь позмагалась с честью, и благородной намерение запорожцы не осуществился.

Проблема любви и супружеской жизни ярко освещается во второй - любовной сюжетной линии романа.

Петр Шраменко с первого взгляда влюбляется в Лесю Череванивну А девушка давно И мечтает о гетмана-красавца Сомка Хотя и Петр ей НЕ безразличен Образуется классический треугольник В Лесю влюбляется я и Кирилл Тур На молодая Череванивна вдруг с горечью замечает, что Яким Сомко не очень уважает ее вниманием, его больше беспокоят (и беспокоить Государственные дела Ко гда ее похищает запор ожець Тур, которого затем ранит Петр, Лесин жених говорит: «Молодая, отцу, нашлась бы и вторая, а Кирилла Тура другого не будет» Эти слова больно поражают девушку, но деваться НЕ куда И то лькы после смерти Сомка Леся и Петр женятся, понимаю, что давно и по-настоящему любят друг друга Петр заслужил это счастье, потому бросился выручать Лесю тогда, когда она ему отказали, пострадал так сказать, за чужую невесту В Кирилла Тура Свои взгляды на супружескую жизнь: он Считает, что одной его любви достаточно для бракосочетания, а девушка может и потом полюбит Поэт м похищает Лесю Правда, п этим он ведет себя благородно - после «черной рады» и поражения Сомка девушка была полностью в его власти, но он этим НЕ воспользовался, не заставлял ее в брак ее в брак.

Итак, в решении проблемы любви и супружеской жизни автор на стороне взаимного уважения и любви Ему импонирует также бесправие одного из супругов (так, Череваниха полностью руководит мужем, а Винт ООО ука держит жену за рабыни.

Проблема соблюдения народной морали прослеживается в авторской анализе психики всех персонажей Даже подлый Брюховецкий, готов убить соперника в бою, не решается сделать это с безоружного С Сомко Стр рожа откровенно ненавидят Кирилла Тура, думая, что это тайный убийца Сомка Итак, хотя крошка доброго начала существует в душе каждого, заложена вековечной народной традицииие.

Таким образом, « Черная рада »П Кулиша - произведение, которое возвышает, прославляет общечеловеческие ценности, и это делает его интересным и поучительным во все времена.

Объяснение:

Мій улюблений герой літературного твору, як це не дивно, не є в творі головним. Проте він настільки яскравий, що нічим не поступається головним героям, навіть подекуди затьмарює їх. Цей персонаж діє в романі Пантелеймона Куліша "Чорна рада” - першому романі, написаному українською. Вгадали, про кого я веду мову? Якщо ні, то я зізнаюся: це Кирило Тур.

Кирило подобається мені, тому що він весела та жвава людина. Взагалі, справжній козак-запорожець! Автор не ідеалізує його, як, наприклад, головного героя Петра. Як жива людина, Кирило часом бешкетує, робить необачні вчинки. Наприклад, він легко піддається захопленням та в азарті викрадає дівчину Лесю.

Проте Кирило Тур — справжній друг та хороший козак. Він здатний не тільки щось таке втнути, веселитися та гуляти. Кирило хоробрий воїн, він понад усе цінує козацьке побратимство. За своїм названим братом Богданом Чорногором він готовий піти хоч у пекло. Покарання за викрадення дівчини Тур зносить з гідністю та мужністю.

Наприкінці твору розбишака Кирило Тур робить справді героїчний вчинок. Він приходить у тюрму до гетьмана Сомка, щоб визволити його. Є лише один б врятувати гетьмана — залишитися замість нього в камері та самому чекати страти...

Переконуючи гетьмана, Тур розповідає байки про козацьких характерників: "То як намалює вуглем на стін човен, сяде та й попливе, немов по лиману”. Кремезний, сильний та загадковий — можливо, Тур сам характерник та вміє чаклувати? І зможе ви з тюрми на намальованому човні?

Чесно сказати, я навіть зрадів, коли Яким Сомко відмовився від жертви та Кирило Тур залишився живий. Треба, щоб таких людей жило як найбільше в світі.

А ось ця історія сталася з ним у Відні. Їхав він своєю машиною, але правил не звик дотримуватися. Нерідко жартував, мовляв, в Англії вони одні, у Америці зовсім інші, і в Австрії, мабуть, теж місцеві нюанси мають. Отож, порушення помітили поліцейські, які, зупинивши машину, стали вимагати, аби Кротон сплатив штраф. Грошей він заробити ще не встиг, тож пожартував, мовляв, завтра виступатиме на сцені, а післязавтра розрахується. Але стражі порядку були невблаганними та принциповими. Не церемонячись, пов'язали Фірцака та й повезли у в'язницю. І хоча гість-закарпатець переконував, що він – артист, що він – Кротон, але такі аргументи на «тамтешніх» поліцейських не вплинули – Івана Силу таки «заперли...»

Коли зостався сам у чотирьох стінах, за відсутності наглядача виламав грати. Та ще й покрутив їх у баранячий ріг. Пройшовся гордовито коридором, з'явившись, урешті, в кімнаті чергового по в'язниці. Той із подиву ледь зі стільця не впав. Вичитавши підлеглого за ненадійно зачинені дверні засуви, відвів затриманого до начальника поліції. І тільки тоді, за до перекладача, з'ясувалося, хто такий цей клопітний і ядерний чолов'яга. Кротона одразу ж випустили, вибачилися за непорозуміння. А наступного дня сам начальник поліції з дружиною прийшов на виступи Фірцака, і так щиросердно, як той, ніхто йому не аплодував. Навіть букет красивих квітів подарував учорашньому своєму «підопічному».