ів Написати лист до Джипа або його батька з твору «Чарівна крамниця»

Я перегорнула останню сторінку оповідання відомого письменника-фантаста Г. Веллса «Чарівна крамниця» і наче вступила в інший світ — буденний, звичайний і не такий цікавий. Упродовж години мене охоплювало чисте, радісне, дивовижне почуття: я потрапила у чарівну поетичну казку, від якої мені зовсім не хотілося відриватися. Адже мій світ такий не схожий на той, чарівний, казковий, у якому живе герой оповідання, маленький Джип.

Там все цікавить, чарує, вабить: чародій-продавець, який дістає з-за вуха й з рота кришталеві кульки, порцелянова рука з колодою чарівних карт, такий самий незвичайний капелюх і чарівні дзеркала. А які чудові іграшки! Лялька, що плаче, як жива: «Яйце є — яйця нема», коник-гойдалка, стійкі олов’яні солдатики, чарівні поїзди, що рухалися без пари й пружини. Це неповторний світ дитинства, світ незабутньої чарівної казки, у яку веде нас письменник.

Герберт Веллс якось зазначив: «Має право називатися справжнім письменником лише той, хто може навчити чого-небудь своїх сучасників, хто краще бачить навколо і більше бачить попереду. Я завжди згоден думати, що я усе-таки такий».

Письменник має рацію. Своїм прекрасним оповіданням «Чарівна крамниця» він вчить нас бути людяними, безпосередніми, любити й шанувати людей, бачити й розуміти прекрасне в людях і навколишньому світі. Нарешті, вірити в диво, мріяти, сподіватися, що світ стане добрішим, досконалішим, прекраснішим, гуманнішим!

І хоч світ дитинства дуже швидкоплинний, проте він стає нам духовною опорою у подальшому житті. Я переконалася в цьому, читаючи оповідання «Чарівна крамниця».

Перегорнуто останню сторінку. Закрито книжку. Але на цьому не закінчується моє знайомство з письменником.

Світ фантастики, пригод я ще буду відкривати для себе в багатьох його чудових творах. Зустріч з моїм улюбленим письменником — для мене завжди радість і свято.



Объяснение:

Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» Риси характеру Климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий. Прагнення Климка  а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу; в) шанобливе ставлення до дружби Значення образу Климка а) залишився сиротою, так само як і автор твору; б) виховувався у дядька, який теж загинув від німецької бомби; в) риси характеру.

Художні засоби «Лебеді материнства»
-Повтор: Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.
-Епітети: «білява хата», «лебеді рожеві», «тихі зорі», «золоте сузір’я», «хмільні смеркання», «сиві очі».
-Метафори: «мріють криками… лебеді», «темряву тривожили… півні», «танцювали лебеді», «заглядає в шибку казка», «лебеді… лоскотали марево», «…будуть мандрувати очі материнська і білява хата», «прий- дуть верби і тополі», «стануть… листям затріпочуть… душу залоскочуть».
-Порівняння: «лебеді, як мрії».