Виконайте творче завдання" Що симво лізує квітка- нагідка біля хреста на грядці Фрідріха? "

Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму. Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини ХІХ–початку ХХ століть. Тенденції народності й реалізму були вже властиві в значній мірі і творчості попередників Шевченка. Шевченко перший в українській літературі виступив як істинно народний поет, твори якого з усією повнотою відбили почуття й думки трудящих мас, їх віковічні визвольні прагнення.

Попередники великого поета в українській літературі в своїх творах критикували окремі явища тогочасного життя, як-от: знущання поміщиків з селян, хабарництво чиновників. Шевченко ж виступив як грізний суддя і викривач усього самодержавно-кріпосницького ладу, як непримиренний ворог поміщиків і царизму. У його творах змальований новий позитивний герой – борець проти самодержавно-поміщицького ладу, борець за щасті народу.

Творчість великого народного поета внесла в нашу літературу незнане багатство тем і жанрів, прилучила її до кращих досягнень світової літератури.

Шляхом Шевченка пішли найвидатніші передові українські письменники наступного часу – Марко Вовчок, Панас Мирний, Іван Франко, Павло Грабовський, Леся Українка та ін.

Шевченко відіграв важливу історичну роль у розвитку української літературної мови. Він установив ту структуру української літературної мови, яка збереглась у всьому істотному як основа сучасної мови, тобто розвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад української мови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо

Народнорозмовна основа поезії Т. Шевченка незаперечна. У ній органічно злилися пісенний фольклор і усна оповідь, доповнені всім тим, що збереглося від давніх мов, уживаних в Україні-Русі.

Михайло Коцюбинський написав безліч дуже цікавих творів, але самим таємничим з них, напевно, є повість «Тіні забутих предків». У ній відразу кілька захоплюючих для читання тем. Але найбільш таємничою тут є тема любові. Саме тому хочеться задатися питанням: чому ж любов у поданні автора є вічною таїною? Що такого таємничого в цьому почутті і як це було описано в повісті «Тіні забутих предків»?Головний герой повісті Іван у всі часи був досить дивним молодим чоловіком. Незважаючи на те, що для всіх гуцулів була характерна забобонність і віра в якісь незвичайні сили в деякій мірі, ще з самої молодості Іван не тільки вірував у ці сили, але навіть і зустрічався з ними. Хлопчик був дійсно незвичайним і любив займатися незвичайними справами, наприклад, подовгу гуляв у лісі, зникаючи там годинами. Під час однієї з прогулянок він побачив дівчину, яка була родом із сім’ї, з якою сім’я Івана завжди ворогувала і навіть билася. Цю дівчину звали Марічка. Зрозуміло, що при цій зустрічі вони моментально зчепилися і почали битися. Але щось раптово сталося, і вони перейнялися один до одного справжньою симпатією. Пізніше Марічка та Іван полюбили один одного. Їх любов була досить незвичайною і напевно багато кого вразила б або здивувала б. Але це ніжне почуття між двома людьми було справжнім таїнством, що читачі зрозуміють лише далі по сюжету. Як відомо, Іван вирушив на заробітки і залишив Марічку. Але після свого повернення він її вже не застав, адже, на жаль, вона загинула. Марічка була єдиною для Івана людиною, яка могла розділити з ним таїнство любові. Після її загибелі хлопець вже ніколи не міг стати щасливим. Він покинув рідні пенати на сім років, одружився, але дружину свою по-справжньому не любив. Він продовжував багато гуляти лісом, але вже на самоті. Його ніхто не розумів, ніхто не був йому настільки ж близьким, як Марічка. Одного разу він почув її голос, але це було лише марево. Він побіг за нею, але теж зірвався з обриву і загинув. Як виявилося, його дружина намовила свого коханця Юру зачарувати Івана, щоб той зрештою загинув.Любов – це дійсно вічна таїна для двох людей. Якщо людина знайшла свою справжню другу половину, вона звикає до неї і вже не може уявити своє життя на самоті чи з кимось іншим. Хтось інший вже ніколи не зможе розділити його вічну таїну, а через це тому, хто втратив свою другу половину, залишається лише чекати смерті і не сподіватися ні на що хороше, прикладом цьому служить Іван.

Объяснение: