Та яким же був Тарас Шевченко насправді? Давайте разом перегорнемо сторінки його життя. 1. Мозковий штурм. Записати , які події відбулися у житті поета в ці роки 1814 рік – 1838 рік – 1840 рік – 1841 рік – поема «Гайдамаки» 1844 рік – 1845 рік – 1846 рік – 1847 рік – 1857 рік – 1860 рік – 1861 рік –

У родинно-побутових піснях українці співають здебільшого про щире кохання, печаль та розлуку, підлу зраду, радість або горе. 

"Чи ти мене вірно любиш, чи не хочеш знати?
Третій вечір, як ти не був коло моєї хати".

"Ой, як серцю не жаль, не жаль?
Кого любив, не взяв, не взяв.
Ой, як серцю не розпука?
Кого любив, з тим розлука".

"Чи без щастя уродився,

Чи без долі охрестився".

"Горе ж мені, горе,
Нещасная доле".

У чисельних тихих колискових піснях співають  про свої ніжні материнські почуття. 

"Мишка буде воркотать,
А дитина буде спать.
Колисонька хить-хить,–
Хай Олеся спить, спить".

У піснях жартівливих висміюють свої та чужі вади: лінь, неробство, хвалькуватість, жадібність, дурість. 

"Дід рудий, баба руда,
Батько рудий, мати руда,
Сам рудий, руду взяв,
Бо рудую сподобав".

"Та взяв собі жінку
Невеличку,
Що не вміє шити-прясти
Чоловічку".

Українські пісні - справжнє народне багатство, в них віддзеркалюється національний характер українців. 

 образ Омелька Кайдаша 
Омелько Кайдаш – звичайний селянин. Тяжка праця, панщина підірвали його здоров’я та сили. У нього «здорові жилаві руки, широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця».Омелько дуже працьовитий, ніколи не сидів без діла, щось завжди майстрував, лагодив. Від своїх синів він також вимагав працьовитості. Але Кайдаш любив випити- це, мабуть, було його найбільшою вадою. Тяжке життя зробило його нервовим та забобонним.
Після одруження синів, він поступово втрачає батьківську владу над ними, а Карпо навіть підіймає на старого руку.
Кайдаш спився до божевілля та втопився, хоча все життя боявся саме такої смерті.