Сторінку зошита поділи навпіл. У ліву частину запиши деталі опису чудовиська, яке постало в уяві друзів, у праву – “тварини”, яка пливла озером і була втіленням фантазії Василя Троша.

Недаремно говорять: «Життя прожити — не поле перейти». І прожити своє життя без помилок не вдається нікому. Хоч існує прислів’я: «На чужих помил­ках вчаться», — але частіше люди вчаться на власних. Можливо, так краще відкладається у голові та серці. Але кожного разу, коли хочеш щось зробити, треба гарненько подумати. Часто емоції чи незнання справи не дають змоги все обдумати так, як хотілося б. Думаю, що саме емоції, бажання похизува­тися перед товаришами рухали вчинками героя оповідання Є.Гуцала «Сім’я дикої качки». Юрко — міський хлопчик, який кожного літа приїжджає до бабусі в село. Тося — сільська дівчинка. їй дуже цікаво спілкуватися з Юрком, той розповідає про місто різні історії. Дівчинка вірить, не здогадуючись, що всі історії не зовсім правдиві. Одного разу діти побачили, як дика качка вела свій виводок до води. Зворушлива картина. Але в Юрка виникло бажання спіймати таку здобич.Не звертаючи уваги на розпачливий крик качки, він забрав пташенят. Не зважав хлопець і на прохання й пояснення Тосі, чому цього не можна робити. Юр­ко запевняв дівчинку, що буде турбуватися про пташок. А чи потрібна його тур­бота качатам? Звичайно, що ні. Хоча вдома хлопець знайшов ящик, насипав зерна, пташенята гинули на очах. Юркові набридло дивитися на маленьких. Він полишив їх і пішов звати сільських хлопців, щоб похизуватися своїм уловом. Тося вже не могла стримувати свої переживання. Дівчинка забрала знесилених каченят і понесла до води. Юрко не знайшовши пташенят, одразу зрозумів, куди вони поділися. Прибігши в ліс до ставка,хлопці побачили Тосю. Дівчинка, поклавши на воду пташенят, водила руками по воді. Хлопці кинулися їй до але сили покидали каченят.Дуже хочеться вірити, що сім’я дикої качки все ж таки вижила. Юрко запев­няв себе, що вони живі і щасливі. І хоча тепер він точно відчував свою провинні шкодував про скоєне, але виправити помилку вже не міг. Тож недаремно гово­рять: «Сім раз відмір, а один раз відріж». Жахливий вчинок, якому не можна знайти виправдання. Хлопець вчинив не­розсудливо, не прислухався до слів Тосі. Треба любити і берегти природу, при­слухатися до порад друзів. Не можна бавитися пташенятами, їжачками чи будь-якими іншими братами нашими меншими. Ми всі є частинкою природи.

У кожного з нас своє уявлення про те, що таке щастя і багатство. Для когось це - матеріальне задоволення. Також є ті, кому важливіше - здоров'я своє і близьких. Хороший настрій, гармонія з усим живим. Я вважаю, що люди марно шукають щастя у матеріальному багатстві, адже, воно може вмить зникнути, і людина залишається ні з чим. А ті, хто мають щось більше, ніж гроші, і також вважають це багатством, будуть щасливі все життя, не зважаючи на дрібні труднощі у житті. Німецький філософ, соціолог і соціальний психолог Еріх Фромм, відповідаючи на запитання, що таке щастя для людини, стверджує, що воно являє собою готовність людини до творчого взаємозв'язку з навколишнім світом. Насправді ж щастя являє собою те, що формує творчий, справжній і всебічний зв'язок з людьми і природою, а також зі сприйнятливістю до них. Люди іноді відчувають щастя або сумують. Має значення лише їх реакція на зовнішні події. В момент, коли ви зустрічаєте іншу людини, у вас є можливість відчути всю її суть. Ви починаєте розуміти, що знаєте її, як рідну або навіть як самого себе. Його суть безформова і просвічує крізь іншу форму. При цьому вона відчувається вашою власною. Її відчути можна лише після того, як ви знайдете її в собі.

Объяснение: