Умієш розрізняти драконів? Не дуже?... Раджу таки навчитися, бо мало що! Спробуй. Вариант ответа Соответствие 1: чорний морок: єдиний, хто вміє вдавати непомітну тінь, небезпечний хижак, відчайдух і чудовий мисливець, от тільки розмовляти в нього не надто добре виходить А: Гарбузяний Пих 2: величезна драконка, не позбавлена своєрідної вишуканості: луска на спині виблискує щирим золотом, довга шия граційно вигинається, очі міняться синіми вогнями, з-під верхньої губи визирають бездоганно білі гострі ікла Б: Лихоманка 3: червоний флам: невеличкий, дуже яскравий червоно-помаранчевий дракон, уславлений надзвичайно високою температурою пихкання і запальним темпераментом В: Скіпка та Скалка 4: грушевий дракон: нагадував велетенську ялинкову прикрасу — він увесь блискотить і міниться спалахами різних відтінків синього кольору, а його лазурові крильця сяють золотими плямками, має райдужний гребінь на потилиці, шість лап, харчується фруктами Г: Спайк 5: гігантський грін: справжній дракон-велетень із довжелезною смарагдово-зеленою шиєю і хвостом, що звивається гігантськими кільцями, його страховидну морду прикрашає кілька різних за розмірами рогів, кожен з яких є більшим за хлопця Д: Хай-Тобі-Грець Е: Хома Вербицький

Раскрытие темы бедности

"Если ты родился бедным, то это не твоя вина. А вот если ты умер бедным, то в этом никто не виноват кроме тебя."— Билл Гейтс

Капиталистическая игра такова — что есть богатые, средние и бедные.

Но, что будет если исчезнит класс бедных?

Источник всякого богатства, помимо богатств природы, — человеческий труд. Чтоб этот труд продолжал быть, продолжал развиваться нужны те, кто будут работать и те, кто будут руководить. Так было, есть и должно оставаться.

Если все станут богатыми, то кто станет производить для жизни всего общества средства существования? Например выращивать скот, выпекать хлеб, строить дома. В стремлении ответить на этот вопрос и подтолкнуло людей создать государство. Его главная задача с первых же дней существования, помимо охраны и защиты, — вынуждать бедного постоянно работать на богатого. А чтобы насильно принудить создали постоянно действующие инструменты власти : тюрьмы, милицию, криминальную и политическую милиции, жандармерию и особые войска.

Но, что будет если все-таки такое случится — бедные исчезнут?

Все станут ровно богаты в меру своих представлений о богатстве тогда, когда сознание каждого человека измениться настолько, что каждый перестанет делать различие между своим и чужим. Всем естественно захочется это улучшать, преумножать, но когда-нибудь их развитие остановится и начнется деградация.

Бедному все же всегда есть к чему стремиться даже духовно. У бедного человека есть свобода в определенном смысле. У богатых есть свои условности, огромная гордость которую все время нужно подпитывать материальными красивыми вещами. У богатых точно такой же риск умереть как и у бедных, одни от зависти и желания погибают, другие от голода. Деньги привлекают воров и агрессоров, которые готовы биться за наследство.

У бедного всегда есть стремление к своей цели. У богатого цели быстро кончаются, вот так и получается что берут плохие вещи в свои руки. Деньги привлекают алчных людей, которые прикидываются друзьями либо возлюбленными. Бедный может быть уверен в том, что любят его а счет в банке. Нищему нечего терять. Он не может разориться либо лишится особого статуса. Так и появляются духовные ценности у бедных, им проще свою душу. Получить вечные богатства, которые всегда будут с ними. И он ценит воду, хлеб, свое выживание, свою жизнь.

А. Я. Чайковського «За сестрою», мені здавалося, що переді мною постав герой-богатир з раніше читаних українських дум. Хоч Павлусю було лише п’ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Я розумію, що автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певнр, він на: магався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої — окраса історії України! І ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і бути на нього схожим.Ось Павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. Він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів.Андрій Чайковський не ідеалізує Павлуся. Хоч, звісно ж, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. Щодо мене, то я схиляюсь перед патріотизмом сміливого Павлуся, його присягою на вірність рідному краєві, яка звучить у внутрішніх монологах героя, а також перед щирістю та м’якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. Навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору Сулеимана, можна виправдати. Ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію — знайти сестричку Ганнусю і визволити її з неволі. Цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.Гадаю, образ Павлуся надовго запам’ятається не тільки мені, а й моїм одноліткам, бо хвилює й сповнює душі щирою любов’ю до рідної землі та її історії.  

Объяснение: