Продовжте пригоди Митька й Сергія в селі

Олекса Стороженко хронологічна таблиця 24 листопада 1806 — народився у селі Лисогори Борзнянського повіту (нині Ічнянський район, Чернігівської обл.) в сім’ї дрібного поміщика, відставного армійського офіцера Петра Стороженка. Спочатку хлопець здобув домашню освіту, а потім навчався в «благородному пансіоні» при губернській гімназії в Харкові. У 1820-х — Стороженко зустрічався із молодим Миколою Гоголем.  З 1824 —  протягом майже 30 років перебуваючи на військовій службі (пройшов шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика драгунського полку, а згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу). 1828–1829 — брав участь у російсько-турецькій війні , 1830–1831 —  брав участь у придушенні польського повстання 1849 — брав участь у  поході в Угорщину, був контужений. 1850–1863 — служив чиновником для особливих доручень при київському генерал-губернаторі Дмитрі Бібікові. 1857 — на сторінках російських журналів і газет з’явилося ім’я О. Стороженка як автора роману з української старовини «Брати-близнюки». 1861 — став відомим і як україномовний письменник, його доробок друкували в журналі «Основа». 1863 — у Петербурзі вийшли «Українські оповідання» у двох томах, які О. Стороженко написав ще в 1850-х рр. 1864 — О. Стороженка перевели в польсько-литовський край — м. Вільно. 1868  — вийшов у відставку у ранзі дійсного статського радника, останні роки життя провів на хуторі поблизу Берестя. Тут він виконував обов’язки повітового предсідателя дворянства й голови з’їзду світських посередників. Займався садівництвом, любив полювати й рибалити. Багато часу віддавав грі на віолончелі, малював і ліпив, нагороджений медаллю Академії мистецтв. 18 листопада 1874 р.  — помер О. Стороженко на своєму хуторі. Похований у м. Бресті. 

Найулюбленіший письменник, найулюбленіша книга є у кожного. І у кожного вони свої. І зазвичай їх декілька. Я людина, яка читає, тому у мене улюблених книг багато. У улюбленого письменника подобається багато чого, якщо не все. Чиї книги ви прочитали на одному диханні, не оглядаючись і не перемикаючись на інші, поки не перечитаєте все у цього автора, чиїми книгами ви зачитувалися, чиї книги ви завжди матимете на полиці поруч з ліжком, чий стиль видається таким оригінальним, таким цікавим і неповторним,чий стиль так близький – це і є улюблені книги.

Мій улюблений твір світової літератури – це «Капітанська дочка» О. С. Пушкіна. В цьому творі автору вдалось розкрити образи героїв, природи. Вдалося також передати дух тієї епохи. Цей твір хочеться перечитувати безліч разів. І ніколи не втомишся це робити. Читаючи, ти уявляєш себе на місці Мар’ї Іванівни, думаєш, як би я поступив на її місці. Переживаєш за долю героїв. Саме тому «Капітанська дочка» один з моїх улюблених творів.