балов! Дати коротку відповідь на запитання за твором Марини Павленко "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських". 1. Який домашній улюбленець зовсім неочікувано з’явився в Софійки? 2.Який навчальний предмет давався дівчинці найважче? 3. Хто проліз із Софійкою вночі в дивну квартиру? 4. Як звали Софійчину маму? 5. Що дуже сильно злякало бабу Валю в квартирі, за якою вона наглядала? 6. Як баба Валя хотіла віддячити Софійці та Сашкові за порятунок? 7. Який продукт став причиною смерті Якова Кулаківського? 8. Яку таємницю приховував Валентин від Сніжани? 9. Яку сімейну реліквію мала одягти тітонька Сніжана на власне весілля? 10. Хто подорожував із Софійкою в часі? 11.Як змінилося життя Вадима після зняття прокляття? 12. Ким стане в майбутньому Сашко?

Наприкінці XIX — початку XX століття театральне мистецтво України переживало піднесення, ставала більш важливою його роль у культурному та громадському житті. Цей розквіт українського театру пов'язаний, не в останню чергу, з драматургією І. Карпенка-Карого та його діяльністю як режисера й керівника трупи. 

Українська драматургія того часу була під владою літературних штампів. Популярними були псевдокомічні п'єси "з народного життя" або історичні драми. 

І. Карпенко-Карий зміг збагатити літературу видатними п'єсами, в яких відобразив сучасний стан народу, сучасні типи та характери. 

Одним із таких творів стала п'єса "Сто тисяч". Драматурга боляче вражало переродження здорового національного селянського характеру під впливом глитайства, любові до грошей, жаги до накопичення. Герой "Ста тисяч" — Герасим Калитка. Карпенко-Карий використовує прізвище, що вже характеризує героя: калитка — це кошель для грошей. Справді, для Герасима гроші — це найдорожче, але як справжній селянин він не цінить їх як вони є. Він скупає землю, бо це для нього істинне багатство. На початку комедії бачимо Герасима Калитку володарем "кругленького шматочка" у двісті десятин землі. Але мрії його сягають далі: скупити всю землю навкруги, щоб ішов день — Калитчина земля, ішов два — Калитчина... Як він собі уявляє це щастя, в нього "диханіє спирає". 

Щоб мати гроші на купівлю землі, Герасим Калитка готовий на все. І наймити, і рідні працюють у нього як заведені, а йому все здається, що вони тільки "губами плямкають". Одружуючи сина, він понад усе вишукує невістку з грішми, використовуючи дітей як товар. А дочку видає заміж, не даючи обіцяного посагу. Як буде жити дитина — неважливо, тим більше не хвилюють Герасима зуби, втрачені під час бійки, яку вчинили розлючені свати. Втратив зуби — зате гроші цілі. 

Комізм нарастає. Хитрий, працьовитий, спритний мужик скуповує землю збіднілих шляхетних власників, які "погоріли" на своїх бажаннях. Але йому все замало. Якби одразу ж — і сто тисяч! І тут закономірно з'являється шахрай Невідомий. Жадібна та нерозумна людина — краща здобич для нього. Він пропонує протизаконну аферу — купівлю фальшивих грошей. Герасимові запаморочилося в голові — ось воно багатство, без боротьби та праці. Спочатку він виходить переможцем, обдуривши Невідомого на дві тисячі. Але той має добрий досвід, і Калитка замість ста тисяч отримує різаний папір. 

Тут, як часто у Карпенка-Карого, п'єса переростає в трагікомедію. Вражений утратою грошей, а внаслідок цього — утратою землі, яку він прагне купити, Калитка пробує повіситись. Життя людини знов має менший сенс, ніж гроші. Врятований Калитка ридає не над тим, що ледве не згубив душу, а над тим, що "пропала земля Смоквинова!". 

Страшними словами закінчує Карпенко-Карий п'єсу "Сто тисяч". Головний герой кричить: "Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!" Це смішно й боляче, бо людина втратила не кохання, не здоров'я, не рідних, не батьківщину... Усе, що завжди було й буде найважливішим у житті. Драматург сміється. Але сміх то невеселий, бо якийсь інший Герасим Калитка може стратити без жалю не своє, а чуже життя, щоб отримати свої сто тисяч.

У моїй родині є чудова людина - це моя мама! Вона допомагає мені у всьому : у навчанні , в моїх проблемах , і в складнощах .Мою маму звати - .. Вона дуже добра , працює ... в якій вчуся я .Моя мама дуже добре малює , і коли був маленьким , вона навчила і мене малювати.Своїй мамі я зобов'язаний усім у своєму житті. На всьому світі немає нічого любимо і дорожче , ніж мама.Моя мама завжди мене розуміє. Вона - мій найкращий друг. З нею ніколи не нудно. Вона спілкується зі мною і моїм братом на рівних , наче ми вже дорослі. На мене вона не кричить , що б я не зробила , не сварить ха погані оцінки. Я намагаюся її не підводити . Мама відразу розуміє , якщо мене щось турбує і намагається до Вона дає мудрі поради.Мама - одне з перших слів , які вимовляє дитина. Воно наче чарівне , тільки скажеш його - і раптом з'явилася найкрасивіша , найкраща і сама-сама краща на світі жінка.Коли я бачу інших жінок , я пам'ятаю , що це теж чиїсь мами , тому їх треба поважати і бути до них уважним , Я бажаю , щоб моя мама була завжди здорова і щаслива .Моя мама добра та чуйна . Вона любить мене всім своїм серцем , незважаючи на витівки , зроблені мною . Мама - найдорожче, що є у мене. Мама навчила мене всьому : ходити , говорити , писати , читати. Мама подарувала мені життя.Я люблю свою маму за її доброту , ніжність , ласку моїй мамі за те , що вона така .Мама , дорога мама ! Це слово найважливіше на світі. Я пишаюся тим , що його вимовляю .