Тест до оповідання Білий кінь Шептало1.Епіграфом до твору В. Дрозд обрав слова:А. Е. РемаркаБ. Р. РількеВ. О. ПушкінаГ. П. Загребельного2. Якої шкоди завдав підпасок коню?А. Поранив ногуБ. вибив окоВ. поранив шкіру на спиніГ. обпік худобу3. Робота яку недолюблював виконувати білий кінь?А. перевозити гнійБ. орати полеВ. їздити до містаГ. катати малих дітей у святкові дні4. Якого кольору був Шептало коли повернувся додому після вільної про гулянкиА. СірогоБ. БілогоВ. ВороногоГ. чорного5. за Шепталову сваволю Степан називав йогоА. ледачим зіллямБ. старою клячеюВ. лиходіємГ. хитрим стрибунцем6. Мама білого коня працювала уА. селян обробляючи землюБ. цирку розважаючи публікуВ. фермераГ. лісника7. вирвавшись на волю кінь Шептало побігА. до лісуБ. понад берегом річки по мілиніВ.вздовж проїжджої частини дорогиГ. додому8. Стукіт копит коня порівнювався ізА. гуркотом на небіБ. рухом поїзда по залізничній коліїВ. звуком дятла який перебував на стовбурі дереваГ. музичним танком9. предки ШепталаА. були спортивними конямиБ. виступали в циркуВ. возили конівГ. брали участь у військових подіях10. на думку Шептала головне що дано білим коням так цеА. спритністьБ. кмітливістьВ. розумГ. вміння поводитися з людиною11. як білий кінь охарактеризував сам себе? Він бувА. брикливим і жорстокимБ. байдужим до всьогоВ. принциповим і водночас відповідальнимГ. покірним і роботящим12. про що розповідала мама Шептала коли той був малимА. Важке коняче життяБ. дідів і правдідівВ. майбутню його красу силу і величГ. необхідність якісного харчування

Відповідь:

2. Г

3. Б

4. А

5. Г

6. Б

7. А

8. Г

9. Б

10. В

11. В

12. Б

Пояснення:

Григо́р Миха́йлович Тютю́нник— украинский писатель-прозаик. Младший брат писателя Григория Тютюнника. Григор Михайлович Тютюнник родился 5 декабря 1931 года в крестьянской семье .Во время войны жил у своего дяди на Донбассе. Учился в 1947 году в училище. Там получал 700 грамм хлеба, что ему выжить.После службы в Военно-морском флоте (во Владивостоке), где он учился в вечерней школе, впервые пробует писать (на русском языке).  После окончания Харьковского университета в 1962 году Григор Тютюнник вёл педагогическую деятельность в вечерней школе на Донбассе. В 1963-1964 годах работает в редакции газеты «Литературная Украина», публикует в ней несколько очерков на разные темы и первые рассказы: «Чудак», «Розовый мрак», «Сито, сито…», «Кленовый побег». Молодёжные журналы «Днепр» и «Смена» печатают новеллы «Лунная ночь», «Завязь», «На пепелище», «В сумерки», «Чудеса», «Смерть кавалера»
Заинтересовавшись кинематографом, Григор Тютюнник работает в сценарной мастерской  , создаёт литературный сценарий по роману Григория Тютюнника «Водоворот». В 1966 году вышла его первая книга «Завязь», ставшая одной из тех книг, которые засвидетельствовали новый взлёт украинской прозы и сделали популярным имя Григора Тютюнника, одновременно выделив его среди творческой молодёжи. Журнал «Дружба народов» отметил рассказы Тютюнника как лучшие в своих публикациях 1967 года. В 1968 году «Литературная газета» объявила всесоюзный конкурс на лучший рассказ. Григору Тютюннику была присуждена премия за рассказ «Тысячелистник». Произведение дало название сборнику 1969 года, в которую вошли повесть «Осада» и несколько рассказов.
  Не будучи в состоянии во всей полноте реализовать свой талант в атмосфере чиновничьего диктата над литературой, 6 марта 1980 года Григор Тютюнник покончил жизнь самоубийством (повесился). Похоронен на Байковом кладбище. Григору Тютюннику посвящена одна из витрин Музея Одной Улицы. В середине 1960-х годов писатель жил в доме №34 на Андреевском спуске. В витрине музея выставлены рукописи Г. Тютюнника, письма к другу, коллекция оригинальных фотографий.

Т. Шевченко силою свого поетичного слова, силою своєї безмежної любові до рідного народу, до України намагався пробити мури людської байдужості, панської обмеженості. Т. Шевченко все знав, все відчував: як жив народ, про що він думав, постійно шукаючи шляхів до кращого майбутнього.

Роздумуючи над минулим і майбутнім свого народу, Т. Шевченко неодноразово порушує питання: а для чого живе людина, в чому суть людського життя? Як боляче було дивитись поетові на підневільне тяжке життя свого народу, але ще гірше було бачити його покірність. Поет прагне розбудити свій народ від тяжкого сну, запалити в ньому іскру протесту, ненависті до жорстокої дійсності.