ів. до ть, це треба зробити про софійку з "Русалонька з 7В"​

Відповідь:

“Книга вчить як на світі жить” твір-роздум Світ книг здавна вабить своєю мудрістю та загадковістю. Хороші книги − то найкращі друзі у життєвій мандрівці. Вони є великими вчителями та вихователями. Книги вчать і малих, і старих бути порядними, добрими, толерантними, чуйними людьми. Книги допомагають нам розвиватися духовно, удосконалювати інтелектуальні здібності. Вони роблять нас розумними, освіченими, культурними людьми. Начитана людина добре вміє формулювати і відстоювати власну думку, а найголовніше мислити, оригінально і глибоко. Книги − це мов джерело, з якого п’ємо знання про дивовижний навколишній світ, про взаємини між людьми, про суспільство загалом. Іван Франко пише: Книги − морська глибина, Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить. В наш час місце книги посідає телебачення, інтернет. Але вони не можуть так вміло передавати знання як книги. Залишається горстка людей, які від самого тільки читання отримують насолоду, спокій, хороший настрій. З книгою в руках поринаємо у світ героїв твору, забуваючи про безліч проблем та турбот. Кожна людина має свої улюблені книги. По репертуару підібраних книг, ми можемо судити про характер людини, її освіту, вподобання, настрій. Когось вабить духовна література, яка здатна до легше сприймати щоденні труднощі. Інші люди захоплюються історичними чи художніми творами. Хай жоден день у нас не пройде без читання хорошої книги, а окрасою нашої оселі буде гарна і велика бібліотека.

Під час читання повісті зразу стають очевидними справжні почуття автора, такі як любов до своїх рідних, тепло в душі при згадці про них, турбота про близьких. Адже неможливо описати емоції Михайлика настільки насичено, не переживши їх насправді. Навіть присвята батькам на початку твору Михайла Стельмаха свідчить про це.

Першим ми зустрічаємо дідуся Михайлика, який охоче розповідає внукові про природу, винахідливо описує все, що відбувається навколо. Маленький хлопчик у відповідь захоплено слухає, кожного разу знаходить ще щось нове, досі для себе незвідане.

Мати Михайлика — турботлива, трохи сварлива жінка, та й цьому є своє пояснення, адже син у неї далеко не завжди зразково поводився. Чого тільки вартувало катання на льоду босими ногами. Однак вона справедлива й лагідна, саме мати найбільше втішала Михайлика після смерті дідуся та бабусі. Не менш міцні стосунки хлопчика з батьком та дядьком Себастьяном, кожен вносить свою частку у виховання дитини.

Оскільки у повісті описано не найкращі часи в історії країни, перед читачем постають люди не зовсім заможні, вони мали рівно стільки, аби можна було жити. Михайлик навіть не зразу отримав чоботи, після того як почав ходити до школи. Тим не менш це не стало на заваді його сім’ї, щоб мати змогу виховати достойну людину.

Почуття любові до батьків та близьких людей — священне, бо стосується людей, які безкорисливо підтримають у будь-яку хвилину, часом навіть пожертвувавши своїми інтересами. Батьки вкладають душу у виховання дитини, намагаються дати їй все найкраще. Знехтувати їхнім вкладом — найбільший у світі прояв невдячності. Звісно, часом бувають моменти непорозумінь і дрібних конфліктів, але кожну негативну ситуацію зразу ж потрібно спокійно вирішувати, адже жодна сварка не варта зіпсованих стосунків із рідними людьми. Мені здається, що саме цю думку автор намагався донести через опис раннього дитинства самого себе — маленького Михайлика.