Вихованці дитячого будинку переконували завідувачку, що у майбутньому Мишко обов'язково стане

Праця все може – за її до перемагають труднощі, знаходять рішення проблем, які здавалися тупиками, досягають добробуту. Якщо людина нероба, ледар, її не люблять, не поважають оточуючі люди.  Ніхто не хоче мати коло себе друга-ледаря, родича-нахлібника або ж хитрого колегу, який хоче перекласти свої обов’язки на інших.Усім, що є в людини, вона зобов’язана праці.Не було б у світі великих гарних міст, струнких хмарочосів, якби не наполеглива праця винахідників, інженерів та робочих.Так і ходили би пішки та голі – не пошили би собі навіть одягу.

У повісті «Інститутка» Марко Вовчок відобразила образ простої селянської дівчини Устини. Тема знедоленого життя жінки-кріпачки вперше нам зустрічається в творах Великого Кобзаря. А Марко Вовчок талановито розробила цю тему в прозі.
Образ Устини — це образ українського народу, що відзначається винятковим оптимізмом і здатністю легко сприймати проблеми. Устина, головна героїня повісті, життєрадісна попри всі негаразди: «Люди дивуються, що я весела: надійсь горя-біди не знала... Було, мене й б'ють (бодай не згадувати) — не здержу серця, заплачу, а роздумаюсь трохи — сміюся».
Безумовно, що красива й багата душею молода дівчина приваблює читача. Досить показовим є той факт, що героїня сприймає навколишню дійсність поетично, їй притаманна сть, уважність до всього, що її оточує.
У подружньому житті Устина вірна чоловікові, її почуття справжні: глибокі й безкорисливі.
Простій селянській дівчині притаманне дійсно християнське почуття всепрощення. Навіть після тяжких знущань панночки, коли Устина захворіла від побоїв, вона не виявляє гніву, а лагідно думає: «Таке молоде, а таке немилосердне, Господи».
Вона сама не стає на шлях активної боротьби проти кріпосників, але думками, бажаннями поділяє і підтримує сміливі протести свого чоловіка Прокопа.
Усе своє життя Устина мріяла про краще життя, відчувала біль свого народу й щиро йому співчувала.
Протягом усього твору вона виявляє лише позитивні сторони свого характеру. Після того як Прокіп намагався захистити Устину від побоїв і потрапив у москалі, вона й у цій важкій ситуації залишається людиною, багатою душею. Вона не покинула свого чоловіка напризволяще, а поїхала-за ним як жінка дійсно любляча й віддана. Уже сім років Устина чекає свого Прокопа, але не втрачає надію на краще, сподівається на щасливе майбутнє.
У повісті «Інститутка» Марко Вовчок підкреслює могутню силу українського народу, його прагнення до визволення з-під гніту гнобителів.