Що вразило мене в житті М.Булгакова?

Вона вривається у сюжет роману Булгакова, як весняна гроза. Майстер так пригадував свою першу зустріч із Маргариток): "Вона несла в руках бридкі, тривожні жовті квіти. Біс його знає, як їх називають, але вони перші чомусь з'являються в Москві. Квіти дуже чітко виглядали на чорному її весняному пальті. Вона несла жовті квіти! Недобрий колір. Тверською йшли тисячі людей, але побачила вона лише мене одного і подивилася не те що бентежно, а якось навіть болісно. І мене вразила не так її врода, як надзвичайна, ніким не бачена самотність в очах!"

Від цієї миті вже ніхто з читачів не залишиться байдужим до загадкового і прекрасного булгаковського образу.

Зачарований Майстер пішов слідом за Маргариток). Розумний і талановитий Майстер боявся заговорити, бо не знав, що він може їй сказати, як утримати її, як не втратити назавжди. Але першою заговорила вона, спитавши, чи подобаються йому жовті квіти. "Ні", — відповів він. Однак саме ці бридкі жовті квіти, як привід поговорити, поєднали їх назавжди. Дві самотності проросли жовтими тюльпанами. Вона пояснила Майстрові, що несла в руках нелюбі їй жовті квіти лише для того, щоб Майстер нарешті Знайшов її: "Ми розмовляли так, наче були знайомі сто років... Невдовзі вона стала моєю таємноюдружиною. Вона приходила щоденно, я чекав на неї з самого ранку — сідав до вікна і слухав, чи не стукне хвіртка... Ми знали, що це доля зіштовхнула нас на розі Тверської та того провулка і що створені ми одне для одного навіки..."

Вона не лише кохалася на трояндах і тішила самотнє серце Майстра, вона була його найвірнішою Музою. Вона перечитувала написане і віщувала коханому славу, підганяла його в роботі над рукописом. Це вона стала називати його Майстром і шила для нього шапочку. Роман було закінчено, але його розкритикували на сторінках газет. Майстер був близький до відчаю, підтримувала коханого вірна

Багатогранна діяльність і плідна творчість Михайла Старицького дістали високу оцінку як сучасників, так і пізніших шанувальників творчості митця. І. Франко у відомій статті “Михайло Старицький” відзначив новаторські пошуки його як поета, високий професіоналізм і подвижництво в театральній справі, схарактеризував як письменника з “виробленою духовою фізіономією”, виразно-індивідуальною манерою письма. Високо цінувала діяльність Старицького славетна поетка Леся Українка, особливо його піонерство в піднесенні й розвитку українського письменства в цілому, а також національної самосвідомості народу. У вітальному листі з приводу ювілею письменника вона підкреслювала:

І коли наше слово зросте і зміцніє, коли наша література займе почесне місце поруч з літературами інших народів (я вірю, що так воно буде), тоді, спогадуючи перших робітників, що працювали на невиробленому ще ґрунті, українці, певне, спогадають добрим словом Ваше ймення.

У статтях-спогадах сучасниці Старицького, письменниці Олени Пчілки, наголошується на патріотичності його творів та глибокому демократизмі світоглядних переконань.

Лірична пісня супроводжує людину все життя, вона органічно злилась з народним життям, щедро насичена побутовими фактами» (Михайло Грицай)

Родинно-побутові пісні - це ліричні поетично-музичні твори, у яких відображено почуття, переживання, думки окремої людини, пов'язані з її особистим життям, сімейними проблемами й подіями, родинними стосунками.

Тематично родинно-побутові пісні поділяють на чотири групи:

- пісні про кохання;

- пісні про сімейне життя, родинні стосунки;

- пісні про трагічні сімейні обставини;

- жартівливі пісні.

Объяснение: