З якою метою ніна бічуя розміщує поряд частини твору з однотипними назвами юлько вдома стефко вдома​

Важко описати що таке щастя взагалі. Це, напевне, той стан душі коли  світ навколо  в найяскравіших кольрах і посмішка не зникає з обличча. Як приємно робити щасливим інших, дарувати своє добро, допомагати і просто усвідомлювати, що в наших власних силах зробити своє життя і життя інших хоч трішки кращим. 

    У оповіданні Олекси Стороженка “Скарб” щастя само прийшло до лежня Павлуся, який нічого не робив, а тільки спав. Але то умовне щастя, за ним стояла важка праця інших людей ради задоволення Павлуся. А от в оповіданні “Цвіт щастя” Б.Лепкого маленький хлопчик сам вирішив шукати  загадкову квітку щастя, хоч вона, за розповідями матусі, далеко. Він глибоко вірить у чарівну силу квітки щастя, прагне її знайти, не боїться жодних перешкод; він мрійник. Герой пізнає життя, не залишає надії знайти квітку щастя. Вже сам пошук робить його щасливим.

        Отже, не мою думку, щастя - це найцініший скраб, і звичайно ж воно не приходить саме, а дістається часто важкою працею.

Казка - це неймовірна історія,що завжди асоціюється з дитинством.Вона занурює кожного у свій вигаданий,але такий реальний для кожного слухача і читача, світ.
  Любила мамині казки -історії, які вона часто сама вигадувала,щоб я росла доброю і щирою та гарно спала. Казки навчали мене слухати батьків, щоб "не попастись в зуби Лисиці,як це трапилось з Колобком", допомагати, ділитись чим можу, як це робив Дурник з казки "Летючий корабель" та небіж  з казочки "Про правду і кривду".
  Думаю, що без казки не можливо рости Людиною. І варто частіше читати  казки і дорослим.