ПИТАННЯ:1. Що є провідною темою поезій у період заслання?2. Який мотив переважає в циклі-триптиху , , Доля, , , , , Муза, , , , , Слава, , ?3. Чим служила в житті поета поезія? (на основі циклу , , Муза, , )4. Чому у вірші , , Слава, , ставлення до слави двояке?5. З чого починається кожен вірш триптиха?6. Ліричний герой-це7. Медитативна лірика-це​

Ліричний герой-образ в ліричному творі, що передає думки, почуття, емоції автора, але не тотожний самому поетові.

Объяснение:

приклад:

Зимовий ліс! Від краю і до краю

Він застиг смолистою стіною,

Серце неспокійне бентежачи

Неправдоподібною тишею.

Він мене гнітить своєю величчю,

Повним відчуженням від усього

І зарозумілою байдужістю

До життя за межами його.

Ніби немає веселого сяйва

Міст, загублених далеко,

Ніби немає ні щастя, ні страждання,

Ніби немає обертання Землі.

Лише часом злітає ворон круто,

Потривоживши царську ялина,

І бушує цілу хвилину

Маленька тиха хуртовина.

П’єса видатного українського драматурга і письменника І. Карпенко-Карого «Мартин Боруля» була написана на основі реальних фактів. Для сюжету автор використав події, які в певний час відбувалися в його родині. Відомо, що батько письменника одного разу вирішив довести, що має дворянське походження, і це стало справою усього його життя. Незважаючи на витрачені кошти і зусилля, рід так і не був визнаний дворянським, б в старих і нових документах прізвище батька відрізнялося однією літерою.

Тим самим був зайнятий і головний герой п’єси. Мартин Боруля – чиновник Земського Суду і багатий шляхтич, який має одну єдину у своєму житті заповітну мрію – зробити свою родину дворянською, і який готовий заради того, щоб поставити усе на «дворянську лінію», на будь-які жертви.

Підштовхнула бажання Мартина довести своє дворянство образа пана Красовського, який назвав Борулю бидлом, а його сина Степана – телям. Мартин став наполегливо, навіть із завзяттям судитися і викидати гроші на вітер. Він настільки сильно захопився цією справою, що навіть не розумів, що повірений Трандалєв, який узявся йому допомагати, просто-напросто дурить його. А головне у цій боротьбі за дворянство – це те, що й сам Мартин навряд чи зміг би пояснити, для чого йому і його родині потрібне те саме дворянство. Адже родина Борулі жила у достатку і у нього та його рідних було цілком нормальне життя. Мартин Боруля мав гарну дружину, сина, доньку і вів чимале господарство.

Зрозуміло, що такий стан життя родини не мав нічого спільного з життям дворян. Та Мартин хоч і має звичку рано прокидатися, він намагається виглядати паном і через силу вилежується майже до обіду, хоча у цього в нього болять боки. Крім того, він ламає родинні традиції і примушує доньку і сина називати жінку «мамінькою», а його самого – «папінькою». Своїй дочці Марисі Мартин не дає працювати, бо вважає, що так вона буде більше схожа на дочку дворянина.

Чимало коштів Мартин Боруля витрачає і на дворянський антураж. Але наміри виглядати благородним визивають у глядачів та читачів лише сміх. Мартин привчає себе до кофе, хоча не знає, що з ним робити і коли подавати до столу, «чи до борщу, чи на ніч?».