До ть будь ласка!! Контрольна робота з укр літ 9клас.

Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути. Не брали її ні дощ, ні сніг, ані сонце… Уночі вона нахолоняла, а вдень аж димувала на сонці, пахла ще дужче і пекла плечі та спині

• «Жив… відколи осиротів». • «Це була найбільша радість Климка — покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано, і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив,— гарячої та запашної. Про зошити він ніколи не боявся, бо тільки з письма інколи мав “посередньо”». • Дядько Кирило — Климку: «Ай, добра ж… У-у-у, такої не всяка й кухарка зварить…» • «Він отак би й виріс серед уквітчалих ночей, якби не настали ночі інші, ночі без вогнів… Од них віяло ліками, димом польових солдатських кухонь, гарячими на сонці уламками літаків і гармат». • «Доглядати за собою — зварити їсти, прибрати в хаті, випрати одежину — він умів і сам».

Джерело: https://dovidka.biz.ua/klimko-tsitatna-harakteristika/

Відповідь:

Якщо "старий"  - мова йде про шевця, якого Климко зустрів на базарі, то, на мій погляд, цей чоловік  прожив довге і досить нелегке життя. Він давно не працює на шахті, залишившись інвалідом без обох ніг, а руки його й досі  "подзьобані вугільними скалками, наче покроплені синькою".  Живе він з того, що продає на базарі пошиті власними руками прорезинені тапочки. Але у нього добре серце. Він шкодую і допомагає всім, кому може: Климкові, дівчині з Сумщини, яка добирається додому, тітці Марині, яка вийшла на базар щось вторгувати чи виміняти на сіль, але з жалю майже всю сіль роздала. Швець бачить, що хлопчина поганенько одітий та ще й босий, хоча вже почалися холодні осінні дні, бачить також, що хлопець хворий, що він пішки пройшов майже 200 кілометрів до Слов"янська, думаючи, що тут є сіль і проминувши містечко, де ту сіль можна знайти. Тому він дарує Климкові тапочки, підказуючи, щоб хлопець вибирав трішки більші, а потім знайомить його з жінкою, яка міняла на базарі сіль. Цю жінку він просить до хлопцеві і за це також дарує їй взуття. На прощання каже до жінки : "— Ви ж підмогніть там хлопчині. Як тебе хоч звати, земляче? Климко? Бувай, Климку, кріпися в дорозі, бо вона ж тобі неблизька. Бувай".

Пояснення: