У якому місті було арештовано Олега Ольжича?​

Був заарештований солдатами угорської армії і провів три дні у Тячівський в'язниці.

Объяснение:

Відповідь:

у Львові

Пояснення:

Объяснение:

Жив собі звичайнісінький хлопчик. Можливо — занадто енергійний, непосидючий і вигадливий. Вигадувати йому доводилося, щоб трохи прикрасити своє нудне життя у провінції. Від його вигадок батьки мали чимало клопоту. У них було два методи виховання: мати сварила, батько лупцював. Федько чесно розповідав батькові про свої вчинки. Він не хитрував, не зменшував своєї провини, не викручувався, хоча знав, що його битимуть. Батько наче й поважав синову чесність (давав дрібні гроші), але жодного разу не став на бік сина і не спробував його зрозуміти.

Не склалися у Федька добрі стосунки із сусідським сином багатія — Толею. Чесний і сміливий Федько викликав у слабкого сором'язливого Толі заздрощі. Саме через них він бігав босоніж по калюжах після дощу, через них стрибнув на крижину під час льодоходу. Перескочити по крижинах, через річку, як це зробив Федько, у Толика не вийшло. Його врятував Федько, а сам зірвався у крижану воду. Сміливого вчинку Федька наче ніхто й не помітив. Всі мовчали навіть тоді, коли підступний Толя оббріхував Федька перед батьком, щоб самому уникнути покарання. Федькові стало шкода малого боягуза і він уперше в житті збрехав, підтвердивши слова Толі. І Федька в черговий раз відлупцював батько. З високою температурою після крижаної води, побитий батьком Федько через три дні помер. Толі було байдуже, він навіть нечесно присвоїв собі і ножик, і чижика.

Дорослі плакали, проводжаючи труну з хлопчиком до цвинтаря. Можливо, тільки після трагічної смерті всі нарешті зрозуміли, що Федько був не халамидником, а хорошим хлопчиком — чесним і сміливим.

Объяснение:Леся Українка — видатна українська поетеса. Це сильна, витривала, мужня жінка, котра пережила багато тяжких ситуацій. Вона завжди рівнялась на середньовічних лицарів і жила з однією фразою: «Убий, не здамся!» Усі свої переживання, почуття, думки поетеса залишала у віршах. Факти говорять, що Леся була закритою людиною, увесь біль тримала в собі, а згодом виливала в поезію. Навіть зі своєю мамою, Оленою Пчілкою, дівчина була не зовсім близькою, тому лише мистецтво. Вона обожнювала грати на фортепіано, та життя її повернулося так, що дівчина почала писати вірші.

Тяжкою була розлука Лесі зі своїм форпетіано. Хвороба прикувала дівчину до ліжка... Одного разу Леся навіть говорила, що, мабуть була б кращим музикантом, аніж поетесою, якби могла грати на улюбленому музичному інструменті. У вірші «До мого фортепіано» зі збірки «На крилах пісень» дівчина показала усі свої переживання через те, що більше ніколи не зможе грати. Вона звертається до фортепіано, жалкує, що більше не зможе виливати свої почуття в музику, хвилюється за те, що залишає музичний інструмент на самоті. Так, Леся була щирою зі своєю молодшою сестрою Ольгою, але ж найпотаєміше вона випускала із себе через мелодію. Музика неначе розуміла дівчину. Звуки фортепіано піднімали їй настрій, наштовхували на чудові спогади: