З ким познайомилась Софійка у колишньому палаці Юзефи​

з валентином

Відповідь:

Пояснення:

Сіроманець, який прославився своїми подвигами та мужністю, знову відправився на свою наступну місію. Цього разу його задача була найважливішою з усіх – врятувати принцесу від злих чаклунів, які заточили її у вежі.

Сіроманець вирішив, що не зупиниться ні перед чим, щоб зробити все можливе для порятунку принцеси. І він зробив все, що було в його силах – вони перемогли купу складних завдань, перетнули страшні й темні ліси, зустрілися з безліччю чарівних створінь.

Врешті-решт, їм вдалося досягти вежі з підступними злими чаклунами. Сіроманець майже кинувся відразу до боротьби з ними, проте принцеса сказала, що зможе сама з ними боротися.

Інженер здивувався, але знав, що принцеса – не менша майстерка, ніж він, тому вирішив дати їй шанс. І вона не підвела – з її знаннями чаклунств уперше Сіроманцеві довелося дивуватися, як вона була завзятою в боротьбі зі злом.

Помережувавши підступників, принцеса звільнила себе і Сіроманця з полону, заслуживши подякування та повний уважності шанс вільносяжного героя.

Сіроманець відчув, що це було не тільки його подвиг, а подвиг його вірної другої половини, тому він обійняв її й поклявся бути поруч з нею завжди й в усьому, готовий знову боротися зі злом заради своїх близьких – родини, друзів, та всіх тих, кого любить.

І так закінчилася нова історія Сіроманця, яка показала, що трудність, з якими ми зіштовхуємось у своєму житті, можуть бути подолані, якщо ми звертаємося до сильних та надійних людей, і ділимося з ними своїми переживаннями.

Надзвичайно поетична картина природи змальована у вірші П. Тичини «Гаї шумлять...». Твір сповнений світла, радості, повноти життя. Ліричний герой сприймає навколишнє як подарунок природи — шум гаїв, хмарки в небі, гудіння дзвону, коливання достигаючих нив, шепіт трав.

І на завершення — завжди вражаюча картина сонця, що заходить над рікою, залишаючи на воді золоту доріжку та свої відблиски. Ніби розколовся навпіл сонячний диск — одна частинка у небі, друга — на тихій гладіні води. Це сонячне золото заповнює душу, спонукає до творення добра та краси.