Скласти твір на тему як виховати в собі риси сміливості, хоробрості, кмітливості за твором Лесі Ворониної «Таємне товариство боягузів»

Твір Лесі Ворониної , вчить нас бути сміливими. Але як?

Я думаю що для того щоб виховати в собі риси сміливості, хоробрості та кмітливості , потрібно почати з маленького. Для початку повірити в себе, не боятися показувати свою думку, навчитися швидко і без паніки реагувати на безвихідні ситуації. Це своєрідна операція самого себе. Мабуть кожен з нас участвував в вуличних бійках. Це була прекрасна можливість показати свої здібності, однак інколи потрібно вміти вирішити проблему словами. Тут нам і потрібна кмітливість Климко поступово , але зміг змінити себе. Багато ситуацій в нашому житті , залежать від нас, тому нам потрібно бути сміливими і хоробрими , але не забувати про кмітливість .

Объяснение:

?

У книзі «Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських» Марина Павленко вірно дотримується свого творчого принципу — писати про реальне життя і реальних людей, які завдяки фантазії потрапляють в нереальні ситуації. Така позиція імпонує читачеві-підліткові, який вважає себе дорослим, але в душі залишається дитиною. Головна героїня книги — чуйна до людей, кмітлива Софійка — розпочинає своє дослідження, щоб до своєму однокласнику Вадиму Кулаківському позбавитися родового прокляття. Поступово, крок за кроком, вона дізнається про страшну провину прапрадіда Кулаківського. З казкового арсеналу чарівних предметів, які, зазвичай, допомагають героям казкових повістей, Софійка задіяла лише старовину дерев’яну шафу, спроможну переносити героїню у будь-який час. Марина Павленко відобразила характерну прикмету сучасності: інтерес підростаючого покоління до історії України, краєзнавчих пошуків, дослідження старовинних пам’яток архітектури, вивчення свого родоводу. Читач «Русалоньки із 7-В або Прокляття роду Кулаківських», глибше пізнає минулу епоху, знайомиться з старовинними традиціями і обрядами. Софійка — героїня книги «Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських». У повісті вдалося відтворити колоритні типажі сучасних школярів, їхню поведінку, сучасну сленгові говірку. Марина Павленко відзначила, що прототипом образу Софійки стала її старша донька. Досить яскраво представлений у книзі образ самовпевненого учня Вадима Кулаківського, в якому уособлений психологічний портрет сучасного підлітка. Незважаючи на матеріальне благополуччя (його батьки-заробітчани надсилають достатньо грошей), він відчуває самітність і безпорадність. Софійка, побачивши невідомий бік життя Вадима, вирішила до йому.

Настало тепеле-тепле літечко. Ясно світить тепле та ласкаве сонечно, прогріває землю, річки й струмочки.  Яка чудова пора. Десь чути цвірінькання пташок, десь дзижчання бджілок-трудівниць. Повсюди кипить робота.

Неподалік від струмочка скакав молодий коник-стрибунець на ім'я Красень .Був він гарний, вишуканий, кольоровий і цим дуже силно гордився.

Одного дня він зустрів зграйку собі подібних стрибунців. Кожен з цих чомось відрізнявся однин від одного, всі вони були цікаві та гарні. Проте не такі як наш герой.  Красень одразу ж усім сподобався. Минав час. Всі дні коник проводив у іграх зі своїми новими друзями. Пройшов тиждень, другий, третій... Друзі почали набридати Красеню.  Дружні стосунки руйнувалися на очах. І ось  Красень сказав, що йому всі набридли й остогидли. У відповідь друзі дуже образились і пішли.

Одного чистого дня наш коник прогулювався в травиці коло струмочка, там де колись сустрів своїх друзів. Вирівшивши підійти трішки ближче до водички, коник пострибав вперед. Ой, біда, з води вистрибнула велитенська жаба. Красень дуже перелякався, що навіть не зміг тікати, а лише голосно кричав слова :"До ть, будь ласка!! Рятуйте".

Почувши крики, зграйка коників-стрибунців прискакала на поміч, а коли побачили, що красень потрапив у біду, заходилися допомагати бідолазі. 10 хвилин боротьби з велитенською жабою не пройшли дарма. Ворог був покараний, а друг врятований. Красень дуже здивувався, що ті кого він образив прийшли йому на поміч і врятували.

Шокований коник-стрибунець просив щирих пробачь у друзів, які з радістю йому пробачили та взяли до своєї зграї.

Від того часу вони жили дружно та щасливо, в розумінні та злагоді.