До ть створити асоціативний етюд ( відео етюд) за однією із поезій Лесі Українки

Лобов – одне з найвеличніших почуттів. В історії існує багато прикладів, які доводять, що інколи саме любов керує країнами, через неї розгоряються війни, підписуються мирні угоди. Одним із таких прикладів є і історія української дівчини Насті Лісовської, якій, звичайній полонянці, вдалося підкорити володаря наймогутнішої Османської імперії. Цю історію розповів у своєму романі «Роксоляна» О. Назарук.Трагічна доля дочки священика з українського містечка Рогатин, яка ще молодою закинула дівчину далеко від рідної землі. Після набігу турецького війська Настя опинилася у полоні і через деякий час потрапила до гарему Сулеймана Пишного, тогочасного османського султана.З часом султан звернув увагу на миловидну українську дівчину. Вона і дійсно була дуже красивою. Але не тільки дівоча краса привернула увагу султана, але й її сміливість, її розум і її освіченість. Та й сама Настя зробила усе можливе, щоб сподобатися Сулейману і щоб потім отримати на нього вплив. Так воно і сталося, адже султан був готовий поступитися своєю репутацією заради кохання до чарівної іноземки. Настя навіть не була мусульманкою, але Сулейман настільки сильно був вражений її дивовижною красою, що був готовий піти на будь-які, найсміливіші вчинки.Поряд з Настею султан почував себе на диво комфортно и добре. Вона вражала його своєю відданістю і розумом. Султанові дівчина нагадувала його матір, бо вона була єдиною, хто не боявся могутнього можновладця. Настя могла не тільки давати йому поради, а й критикувати його вчинки. Дівчина дуже цінувалася Сулейманом, адже з приводу будь-яких подій вона мала альтернативну думку, що давало султанові можливість обирати рішення з декількох варіантів.Але не слід стверджувати, що Настя тільки брала любов Сулеймана, нічого не віддаючи йому. Було багато перешкод і перепон, які їй потрібно було подолати на шляху до свого кохання. Бажання стати дружиною могутнього султана змусило Настю проти своєї волі змінити віру і взяти собі мусульманське ім’я. Народивши першого сина, вона назвала його турецьким ім’ям і потім робила усе, щоб її перший син став спадкоємцем османського престолу.Життя Насті-Роксоляни ще раз доводить нам, що любов дійсно має безмежну силу. Завдяки коханню люди здатні йти на сміливі вчинки, долати власну гординю і робити багато іншого, незвичайного. На прикладі кохання Сулеймана і Роксоляни ми побачили, що кохання може до подолати дуже багато заради того, щоб закохані опинилися разом і відчували себе щасливими людьми. Прекрасний приклад Роксоляни надихає, змушує вірити у краще і служить ще одним нагадуванням того, наскільки важлива у житті кожної людини чарівна сила кохання.

Багатостраждальна моя Україно... Мученицька доля випала тобі упродовж багатьох століть. Палили тебе, топтали вороги-чужинці. Боліло твоє знеможене тіло, а ще більше боліла душа від того, що серед твоїх кривдників були і твої власні діти, яких ти виносила в своєму лоні, вигодувала, підняла на ноги, а вони зневажали тебе, відмовились, відцурались твоєї мови, відцурались свого роду.І все ж, попри всі негаразди була ти і щасливою, бо не всі твої діти покірно сприймали образливе прізвисько "хохол", а гордо понесли у світ високе звання українця, ніколи не забували, хто вони і "яких батьків діти". Щаслива ти, моя Україно, що над усе в житті вони любили тебе, свою неньку, "свою Україну убогу", і за твої болі, за твої страждання йшли на Голгофу, карались, мучились, але не каялись. Пишайся ж, матусю, такими дітьми. До них належав і твій син Тарас. Важке життя судилося йому. Народжений матір'ю-кріпачкою, він прожив таке мученицьке життя, що його вистачило б на десятьох.З дитинства Шевченко-кріпак зазнав страждань, знущання панів. Не було в Тараса ні справжнього дитинства, ні справжньої юності. Він став вільною людиною, коли йому виповнилося 24 роки. Здійснилась його давня мрія. У 25 років, маючи можливість купатися в славі, Шевченко вибирає дорогу Ісуса Христа: цілком присвячує себе служінню Україні. Вже через два роки він видає збірку поезій "Кобзар". І в ній молодий поет питає: "Чия правда, чия кривда і чиї ми діти?"Незабаром Шевченко їде на Україну. Особистим горем були для нього страждання кріпаків. Тарас Шевченко був братом народів по духу, його серце билося в один такт із народним серцем. Потім уже в Києві поет вступив до Кирило-Мефодіївського братства, за що його 1847 року заарештовано і відправлено спочатку до Петербурга, а потім у далекі оренбурзькі степи. Але і в тюрмі, і на засланні він не перестає писати про тяжку долю України, ні на хвилину не полишає думати про свій народ. Відпустили його 1868 року, і він одразу ж ще на Україну, відвідує друзів.І де б він не був, звідусюди йшли до нього люди за порадою, за захистом, за надією. Він хоче залишитися в рідному краю, та влада забороняє, і цього разу Тарас Шевченко вже назавжди покидає Україну. Покидає з тяжким настроєм, з нездійсненними планами. І тепер на Шевченка чекає повна самотність.