Висловіть власні припущення щодо того, що відчував Славко Беркута, коли його звинуватили в недостойній поведінці. Чому герой не намагався виправдатися? Відповідь обґрунтуйте.

Відповідь: На мою думку Славка Беркута відчував відчай. Йому здавалося, що ніхто йому не вірить і всі його покинули. Він не бачив того, що його улюблений 7 клас за нього і його підтримує тато. Саме тому він не намагався виправдатися. Саме тому він мовчав. В моїх очах Славка назавжди залишиться чесним та шляхетним.

Микола Гоголь народився та виріс в Україні. Дитинство його минуло у мальовничих місцях, овіяних козацьким минулим, давньої історією, народними легендами. Змалку Микола бачив колоритних людей з народу навколо себе: козаків, чумаків, торговців на базарі, хитрих циган-«лошадників», заможних та бідних селян, гострих на язик дівчат та веселих завзятих парубків. Також він слухав народні перекази, в тому числі і страшні: про відьом, про русалок-водяниць, про квітку папороті, що цвіте на Івана Купала тощо.

Пізніше у російськомовному збірнику оповідань «Вечори на хуторі близ Диканьки» Гоголь відтворив все це. Він створив образ степової України – щедрої землі життєрадісних людей, землі, що овіяна казковими легендами, подекуди смішними, як у «Сорочинському ярмарку», подекуди таємничими або моторошними, як у «Вечорі проти Івана Купала». Свої твори про життя простих українців Гоголь збагатив українськими висловами та виразами. Без цього був би втрачений неповторний український колорит. Яскравий гумор Гоголя також народний, гострий та влучний.

Також Гоголь жив у Полтаві та вчився у Ніжинській гімназії вищих наук. Ці міста зберігали історію українського козацтва, яку у художній формі Гоголь потім відобразив у романі «Тарас Бульба». Дуже ретельно в цій книзі описав Гоголь козацький побут та звичаї як удома, так і на війні. А миргородському циклі повістей Гоголь детально зобразив побут та типову поведінку вже іншої верстви українського населення – сонних поміщиків-обивателів, чиновників-«буквоїдів», студентів-гуляк. («Старосвітські поміщики», «Вій», «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем»).

На творчість Миколи Гоголя дуже вплинула Україна, її фольклор, колорит, суспільні типи. Але, водночас, пишучи російською мовою про Україну, Гоголь сам вперше викликав інтерес до української культури в Росії та інших країнах, адже його твори перекладалися іноземними мовами. Він зчинив великий вплив на розвиток української літератури, на основі творів Гоголя було створено кілька класичних опер, наприклад, «Ніч перед Різдвом» композитора М. Римського-Корсакова.

«Любіть Україну!» — це палке слово поета, мовлене в радісну годину визволення української землі.

В. Сосюра створив ліричний образ «вишневої України», який оживає в нашій уяві чітко, рельєфно, наче на полотні вправного живописця. Сердечно, мовби в душу заглядаючи, звертається поет, зокрема, до кожного з нас і до всього народу:

Любіть Україну, як сонце любіть,

як вітер, і трави, і води,

в годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Поет змальовує Україну, як «в світі єдину, одну», в зірках, у квітці, в пташині, у хвилях Дніпра — в тому вічному й нетлінному, що прийшло до нас крізь віки. Україні всміхається сонце, миготять зорі, шумлять верби над ставами, сяють вогні електростанцій.

Ми всотуємо українську пісню, думу, красу українських національних святинь, які нагадують золоті моря пшениці в неозорих степах, сердечно любимо Україну «у сні й наяву, любимо і красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну».

Український народ «своїми ділами» завоював пошану й повагу інших народів, і ми повік не забудемо звитяг славного лицарства запорізького, тих безсмертних оборонців нашого краю, нашого козацького роду.

Поет у творі звертається до всіх узагалі і до кожного зокрема.

Анафора «Любіть Україну» робить вірш струнким і композиційно завершеним.

Поетове слово звучить щиро й безпосередньо. З порадою бути вірним у своїй палкій любові рідній Україні звертається поет до юнака:

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

І сльози, і все до загину…

Не можна любити народів других,

Коли ти не любиш Вкраїну!

Палким закликом-заповітом завершується високопатріотична поезія В. Сосюри:

Всім серцем любіть Україну свою,—

І вічні ми будемо з нею.