Про що йде мова це такі гробниці в угипті.в них фараонів хоронили багато століть тому

Аналіз вірша «Господь багатий нас благословив» Олега Ольжича

Тема: роздуми про необхідність розвивати таланти, даровані Богом (роздуми про служіння своєму народові)

Головна думка: заклик правильно скористатися наділеними дарами: жити недаремно, ідучи за велінням свого серця (уславлення духовно-багатого українського народу)

Рід літератури: лірика

Вид лірики: громадянська (патріотична) лірика

Жанр: вірш (1933)

Художні засоби

Епітети: «врочисте небо», «Господь багатий», «солодких грон», «променистих вин»

Персоніфікація: столах веселих

Метафора: «лине хмара …розверзається небо», «Господь … благословив дарами», «вогонь самопосвяти», «твойому серцю найхмельніший келих»

Архаїзми: «вотще», «літеплим», «самопосвята».

Повтори (що надають врочистості): «і вірити, і прагнуть», «і величне, і ясне-бо»

Кількість строф: три

Вид строфи: катрен (чотиривірш)

Віршований розмір: п’ятистопний ямб (двоскладова стопа з наголосом на другому складі U_)

Ось |ли  |не   | хма| ра |з лі |те   |плим| до |щем,

І      | ро |звер | за  |  є  |ться| вро|  чи   |сте| не    |бо.

Схема ненаголошених (U) й наголошених (__) складів, стоп (/)

U_ / U_ / U_ / U_/ U_

U_ / U_ / U_ / U_/ U_ / U

 

Римування: перехресне (АБАБ)  

Рими:  вотще – дощем, ясне-бо – небо, благословив – порив, одняти – самопосвяти, вин – один, веселих – келих

Спільне: козацька старшина — гетьмани; розумні, енергійні, боролися за булаву.

Відмінне:

Яким Сомко - чесний, порядний, освічений, дотримується козацьких традицій і звичаїв; безкомпромісний; мріяв об’єднати Україну сильною рукою, зробити її незалежною.

Іван Брюховецький - хитрий, облесливий, нечесний,  жорстокий; влади добився обманом, підкупом; зневажливо ставився до козацьких старійшин, черні; мріяв про особисту владу, славу та збагачення.

Не зовсім привабливі риси Якима Сомка:

— Не люблячи запорожців, Сомко обожнює Кирила Тура за героїзм, відданість і мудрість;

— образив Лесю, коли в її присутності віддав перевагу Туру, дотримуючись козацької моралі, згідно з якою бойовий побратим завжди ставився вище, ніж жінка чи кохана дівчина;

— після поразки Сомко відмовляється від порятунку й подальшої боротьби (щоправда, заради друга та заради спокою в суспільстві, уникнення кровопролиття).