Напишіть твір по розповіді Стельмаха «Гуси-лебеді», точної заданих на фото

Честно я хз но прост вот:

Література доби середньовіччя – одна з найцікавіших сторінок історії культури людства. Ця доба тривала приблизно з ІІІ – IV століття до другої половини ХІІІ століття в Європі, а на Сході – до ХІХ століття.
Середні віки були добою, коли зароджувалися нації, активізувалося їхнє суспільне та культурне життя, формувалася література на національних мовах. Наукові дослідження аргументовано довели, що середньовічній культурі притаманні і досягнення, і глибина змісту, і свої суперечності. 
Середньовічна література являє собою велику різноманітність та строкатість жанрових форм. У ній розвивались майже всі роди літератури. У творах того часу ми бачимо поєднання фольклорних, клерикальних (церковних) і освітніх мотивів, наслідування античних і східних літературних традицій. 
Китайська література вже нараховує кілька тисячоліть. Це одна з найцікавіших і найоригінальніших літератур світу. Середньовіччя займає в ній особливе місце. Цей період охоплює майже півтори тисячі років – ІV–ХІІІ століття. 
Правління династій Тан (VІІ – VІІІ ст.) – час розквіту китайської середньовічної культури. Це відбувалося завдяки політичному та економічному розвиткові країни. Дві столиці китайської імперії – Чаньян та Лоян – були відомими політичними та торговими центрами, в яких з’явилося книгодрукування. Розвивалася музика, образотворче мистецтво, література, наука.
У Китаї панував культ книги. У бібліотеках все сприяло вдумливому читанню: стояла повна тиша, курилися пахощі. Читач ніколи не торкався сторінок пальцями – він перегортав їх довгими нігтями, повільно і дбайливо. 
Особливим попитом користувалися збірки віршів, адже уміння писати вірші було найважливішою умовою для отримання посади: лише той, хто володіє секретами віршування, мав змогу складати державні екзамени. Жодне дружне застілля не обходилося без віршів, їх присвячували одне одному під час зустрічей чи розставання. Вважалося, що поезія здатна замінити ліки, втамувати душевний біль.
Число поетів у Китаї вимірювалося десятками тисяч, а їх творів – десятками тисяч томів. Існували особливі правила складання та читання віршів, адже своєрідністю китайської поезії є те, що у вірші немає ні переносів фрази з рядка в рядок, ні граматичних узгоджень рядків – вони поєднувалися паралелізмом (по черзі зображуються стан природи і стан людської душі). 
Основні жанри китайської поезії середньовіччя – ші і ци.
Ші – вірші з дворядковою строфою, фіксованого розміру.
Ци – вірші пісенного типу, які, на відміну від ші, складаються з нерівних рядків.
Творчість уславлених китайських поетів Лі Бо та Ду Фу припадає на період розквіту філософії даосизму.
Ієрогліф „дао” перекладається з китайської як „шлях” чи „закон”, „правило”. За цим вченням, людина – частина всесвіту, людина і природа – єдине ціле, людина підпорядкована дао – загальному законові. Пізнати дао – шлях природи – призначення вільної людини, бо це її шлях також.
Китайські поети були найосвіченішими людьми і у своїй більшості знаходилися на державній службі (якщо не все життя, то хоча б тимчасово). Вони добре зналися на історії, філософії, мистецтві й поєднували все це з багатим життєвим досвідом. Виконуючи нелегкі обов’язки чиновника, вони вступали у складні стосунки між владою і людиною, владою і народом.

Как часто мы задумываемся о нашей жизни? В коротких передышках между бесконечным марафоном в погоне за тем, что нам на самом деле не нужно? Или же и вовсе забываем о простых человеческих истинах, подменяя их фальшивыми стереотипами, активно насаждающимися извне. Мы становимся сухими, черствыми, пустыми… Эту печальную тенденцию подметил Антуан де Сент-Экзюпери. Его стремление заставить людей вновь задуматься о том, что на самом деле важно в человеческой жизни нашло отражение в великолепной философской сказке «Маленький принц». Главный герой глазами ребенка, порой гораздо более мудрого, нежели взрослый, в очередной раз напоминает о том, что должно быть в приоритете у человека: понимание, гармония с окружающим миром радоваться таким простым вещам, которые не купишь ни за какие деньги: рассвет, аромат цветка, сияние звезд. И главное – любовь и дружба. Именно эти простые истины дают возможность душе стать чище, взять ответственность за жизнь и заботу о другом человеке: «Ты навсегда в ответе за всех, кого приручил». Примечательно, что эти слова принадлежат Лису, с которым подружился Маленький принц и который символизирует саму дружбу в самом прекрасном ее проявлении. Автор в очередной раз подчеркивает, насколько важно иметь настоящего друга, так как именно он открыть человеку глаза и принять правду. А правда состоит в том, что «Зорко одно лишь сердце. Самого главного глазами не увидишь...» Трогательная, легкая для восприятия и удивительно глубокая по смыслу, эта сказка вновь и вновь заставляет читателя посмотреть на себя со стороны, прислушаться к своему сердцу и понять, насколько уникальна человеческая душа и как важно сохранить ее чистой и светлой, как у ребенка.