Русалонька із 7-в (Українска література ) 1. Після того як Яків Кулаківський пішов у гості , його дружина й син одразу : А. Полягали спати Б. Приготували їсти й повечеряли В. Обговорювали плани на завтра Г. Пішли в гості 2. Клава ніколи не одягала намисто , бо : А. прагнула доброї долі своїм дітям Б. Не мала приводу В. Хотіла собі нової долі Г. Загубила намисто 3. Клаві подарували намисто : А. Корній Б. Мати В. Кулаківський Г. Сліпий старець 4. Як урятувати Катерину , Олені підказав : А. Васюня Б. Іван В. Сліпий старець Г. Дід Корній 5. Намагаючись нейтралізувати бабу Валю , діти : А. Урятували їй життя Б. Зачинили її в чужій квартирі В. відібрали Фантика Г. Повідомили батькам 6. Василь і Олена пригощали обідом вишнопільців і ярмарчан за здоров'я : А. Василя Б. Івана В. Олени Г. Катерини 7. Мішель Міщенко змінив прізвище на : А. Міщенков Б. Білий В. Ягода Г. Вишня 8. Назва картини , яку Пустельник ховав у кутку , - : А. " Чарівна зустріч " Б." Сніжана " В. " Перша зустріч із Нею " Г. " Лісова красуня " 9. Софійку , коли вона мандрувала услід за Кулаківськими - Оленою , Іванком , що йши на базар , злякало слово : А. " Війна " Б. " Води " В. " Календарик " Г. " Прокляття " 10. Толик пообіцяв бабину хату : А. відремонтувати Б. продати В. зруйнувати Г. Подарувати Катерині 11. Олена нарешті дозволила зайти до погреба А. Софійці Б. Нікому В. Толикові Г. Покупцеві 12. Хто перховувався в погребі зі статті " Сорок років у підземеллі " : А. Катря Б. Іван В. Мішель Г. Василь

Відповідь:

1. б

2. а

3. г

5. а

6. г

7. б

8.

9.

10. б

11. в

12. г

Пояснення:

Київ... Русь... Україна... Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близкість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії. Ось уже понад XV століть височіє на дні­провських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія ста­ти «матір’ю міст руських», «відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи — Київської Русі.

Софія Київська і Золоті ворота княжого міста, Видубецький монас­тир і Києво-Печерська лавра із залишками Успенського собору, старо­винний Поділ і сивочолий Дніпро — все це духовні символи національ­ної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її народу в майбутнє.

Оглядаючи з висот київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, дослуховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, і якою мовою спілкувалися наші предки? Хто були оті будівничі міст, храмів,

Пам’яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й красою?.. Таких ще вповні не з’ясованих питань постає чимало, та відповідь на окремі з них ми можемо дати, адже нещо­давно ознайомилися з творами, автори яких намагалися збагнути долю нашого багатостраждального народу, зриміше і відчутніше уявити кар­тини минувщини. Зі сторінок оповідань і віршів дихає старовина, по­стає життя наших предків, миготять у стрімкому бігу коні, схрещуються списи, дзвенять шаблі... Без минулого немає майбутнього. У захоплю­ючу мандрівку по шляхах історії вирушимо ми на сьогоднішньому уроці, спробуємо перевірити ваше розуміння прочитаних творів усної народної творчості, історичної поеми О. Олеся.

Объяснение:

Українська література для дітей і про дітей пройшла тривалий і складний шлях становлення, яке ще не завершено. У наш час відбувається процес формування національної бази дитячої літератури, котра б незалежно від родо-жанрової динаміки захоплювала своїм тематичним розмаїттям, щирістю та багатогранністю вражень, доступністю сприйняття образів-персонажів та близькістю до сучасного читача тематики й проблематики. Історична тема в художній літературі була й залишається сьогодні досить актуальною й популярною. Сягаючи своїм корінням фольклору, житійної літератури, історичних хронік, історична проза акумулює комплекс художньої інтерпретації минулого нашого народу. Незважаючи на жанрову приналежність твору, її визначає художній матеріал – історія, подія, що відбулася за давніших часів, тобто така, що в часовому вимірі вважається завершеною.

Україна, отримавши свою незалежність після вікового гноблення, повинна повернутися до свого коріння, довести свою ідентичність і свідомо виховувати на славних прикладах підростаюче покоління. В. Рутківський, сучасний український письменник, який неодноразово у своїх творах для дітей та юнацтва звертається до змалювання призабутих сторінок славного історичного минулого нашої країни. Його шлях до визнання був довгим, але, вважаємо, що в царині сучасної української підліткової літератури на історичні теми йому немає рівних. Здобувши визнання в поважному віці, письменник довів, що його майстерність і життєвий досвід тільки допомагають спілкуватись із молоддю. Проживши нелегке життя (зважаючи на умови творчого зростання в часи Радянського Союзу), автор засвідчив, що він є українським письменником-патріотом, який прагне поділитися своїми знаннями із підростаючим поколінням. Його трилогія «Джури» визнана однією з найкращих у цій царині.

«Джури козака Швайки», які вийшли 2007 року, стали подією і першою книжкою В. Рутківського, яку нарешті прочитала Україна. (Нагадаємо, що перша журнальна публікація «Джур» відбулася ще 1995 року в «Однокласнику». За 12 років оприлюднений текст так нікого і не зацікавив). А поміж тим, динамічний, захопливий сюжет, самобутні образи, вкраплення фольклору, правдоподібність історичних колізій, багата мова, легкий стиль – усе це робили твір справжнім відкриттям.

Традиційним для сприйняття історичного минулого стає ототожнення його з образом козака – хороброго лідера, високодуховної й матеріально незалежної людини, котра керує своїми емоціями, розумом і волею, морально, духовно й фізично готує себе до оборони рідної землі та сім’ї, дбає про єдність козацтва й українців усього світу. Такий образ зберігається й у сучасному літературному трактуванні