За поданими рядками визначити віршовий розмір і характер римування Все йде, все минає – і краю немає. Куди ж воно ділось? Відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає. Живе…умирає…одно зацвіло…

Розпочинається ця чарівна казка розповіддю про злого троля, який зі своїми поплічниками створив страшне дзеркало, що потім зруйнувало не одне людське життя. А потім читач дізнається про хлопчика Кая і дівчинку Герду, яким через їхню бідність не було місця на землі погратися, але їхнім садком був невеличкий ящик із трояндами на даху. Вони граються, товаришують, розмовляють з бабусею і ще не знають про страшні і несподівані пригоди, які заважатимуть або допомагатимуть Герді знайти свого названого братика: візит Снігової Королеви, відвідування веселих принця із принцесою, напад зухвалих розбійників, заступництво крикливої і самотньої маленької розбійниці...

Ця казка, безумовно, захоплююча і приваблює своїми героями. Але, імовірно, що Кай із самого початку є не зовсім доброю людиною. Тому і крихти дзеркала так легко увійшли в його око та серце. Особливо ж подобається, звичайно, Герда. Ця добра, розумна та кмітлива дівчинка привертає увагу своєю поведінкою. Коли її друг потрапив у біду, вона прийшла йому на до Так роблять тільки справжні друзі. Вони не кидають товаришів у лихі часи. Подорож Герди у пошуках Кая містила багато цікавих пригод. Дівчинка чемно себе поводила зі старою чаклункою, з принцом та принцесою, з розбійниками, зі старою лапландкою та навіть із родиною круків. її доброзичливість, віра у перемогу над Сніговою Королевою до й досягти своєї мети. Кая було врятовано.

Як це не дивно, Снігова Королева, що заморожує серця людей і забирає їх до себе, можливо, не настільки жорстока, як це здається на перший погляд. Звичайно, вона виглядає бездушною та холодною. Але, хто знає, може, їй дуже самотньо, тому вона так відчайдушно викрадає людей, щоб хоч з кимось поговорити. Адже жорстокість може виявитися звичайною ображеною відлюдкуватістю.

Маруся Чурай

"Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі..."

"Болить моя головонька від самого чола: 
Не бачила миленького ні тепер, ні вчора, 
Ой бачиться, не журюся, в тугу не вдаюся, 
А як вийду за ворота, од вітру валюся. 
Ой бачиться, що не плачу, самі сльози ллються: 
Од милого нема людей, од нелюба шлються."

Гриць Бобренко

"Коли б же я знала, маляра б найняла,
Його біле личко та й намалювала.
Карі оченятка, котрі я любила,
його русі кудрі я б позолотила."

"Грицю, Грицю, до роботи! —
В Гриця порвані чоботи...
Грицю, Грицю, до телят! —
В Гриця ніженьки болять..."

"Чом ти мене не послухав, як тобі казала:
«Ходім, серце, повінчаймось, щоб мати не знала».
Ти все неньку свою слухав, мене покидаєш,
Покидаєш сиротину, Іншої шукаєш."

"Гей, ти, молоденький, голубе сизенький,
Не в правді живеш;
Минуєш мою хату і мої ворота,
До іншої йдеш."

Галя Вишняк

"Інша дівчина чорнобривая,
Та чарівниченька справедливая..."

"Котра дівчина чари добре знала, 
Вона ж того Гриця та й причарувала."