Визначте художнє обрамлення в оповіданні Г. Пагутяк «Потрапити в сад». Яку роль воно відіграє?

Ми всі живемо на найпрекраснішій планеті, яка зветься Земля. Ми дихаємо повітрям, п’ємо воду, їмо її дари. Природа Землі дає людині життя, а ось люди дуже рідко замислюються над тим, що ці багатства не нескінченні. Будуються величезні заводи й фабрики, що забруднюють річки та повітря відходами виробництва! Гинуть риби, які не можуть жити в отруєній воді, зникають цілі види птахів і тварин, перестають рости дерева. Людство губить природу, навіть не замислюючись над тим, як житимуть його нащадки!

Зайдемо в літній день у ліс. Ми йдемо по залитих сонцем стежках, дихаємо свіжим повітрям і слухаємо дивовижний спів птахів. І раптом, прямо перед нами, на чудовій галявині лежить величезна й потворна купа сміття! Пластикові пляшки й склянки нагріваються на сонці, виділяючи в атмосферу отруйні пари. Вони пролежать тут багато років, потихеньку вбиваючи та отруюючи все навколо!

Люди повинні задуматися про свою відповідальність за Землю, адже це наш спільний дім! Уже зараз в містах вирубують тисячі дерев, а на їхньому місці будують тисячі будинків. Тільки чим будуть дихати ті люди, які будуть жити в цих будинках? Недарма кажуть, що дерева — це зелені легені планети!

Ми повинні всі разом допомагати рідній природі та берегти її зі всіх сил! Як це просто, взяти й забрати з собою сміття, що залишилося після пікніка в лісі. Або викинути обгортку від морозива в урну, а не собі під ноги! Хіба так необхідно вбивати рідкісних тварин заради того, щоб зшити з них шубу або чоботи? Ні!

Все в наших силах! Замість того, щоб грати з друзями в нескінченні гри на комп’ютері — вийдемо та посадимо дерево!

Бережи рідну природу — залишайся людиною!

Объяснение:

У чому сенс життя? Я впевнений(а), кожен хоч раз у житті замислювався над цим. Я спробую відповісти на це питання для себе. Сенс життя в тому, щоб просто жити кожен день, кожну хвилину і прожити потрібно, беручи від життя все, що в твоїх силах. А адже в наших силах дуже багато чого. Немає нічого неможливого, звичайно крім фантастики.

Кажуть дуже важко навчитися любити, довіряти, прощати і цінувати. Думаю, що все це ми повинні в собі розвивати. На жаль, не кожен з нас вміє цінувати життя і людське існування. Навколо тебе постійно поруч близькі люди, і ти думаєш, що це завжди, ну навіть якщо і не завжди, то принаймні на довгий час вони будуть поруч, але, на жаль, це не завжди так. Дуже важко навчитися цінувати їх, коли вони поруч. Але коли ти втрачаєш рідну людину, ти починаєш розуміти що вона була дуже дорога тобі, що ти не звертав увагу на те, що вона є. Адже це для тебе звично. Так от – це дуже боляче, тобі важко усвідомити, що її немає поруч, що ти більше ніколи в своєму житті не зможеш з нею поговорити, обняти або просто зателефонувати, ти нічого не зможеш зробити і повернути його ти теж не зможеш. І ось тоді я почала замислюватися над тим, яке цінне життя, все що в ньому присутнє і все, що оточує тебе.

Потрібно цінувати, любити, поважати і піклуватися про своїх рідних і близьких тобі людей. Потрібно жити кожен день, пізнаючи щось нове і просто в своє задоволення, адже не даремно кажуть: «Навіщо відкладати щось на завтра, якщо можна це зробити сьогодні! » А й справді, чим сьогоднішній день відрізняється від завтрашнього? Нічим, просто тобі лінь.

Ще у всіх людей є страхи. Ні, я говорю не про ті, які нам притаманні під час перегляду фільмів жахів, а про ті, які переслідують нас по життю. Наприклад, ти боїшся підійти познайомитися до дівчини або до хлопця, ти пропустив заняття і боїшся прийти або боїшся іспитів і не приходиш на них, боїшся зізнатися людині в почуттях – це одні з небагатьох прикладів з нашого життя. Але на це у мене є мій принцип у житті: «Краще шкодувати про скоєне, ніж про те чого не зробив».

Звичайно, це не до всього ставиться, особливо до того, що краще шкодувати про те що вбив, ніж про те що ні. Адже на це здатні ті люди, які за життя не добилися нічого. Вони лінувалися, відкладаючи все на завтра або просто не вчилися цінувати своє життя і життя інших. В підсумку вони заплутувалися в тому, що вони взагалі хочуть, на них навалювалися проблеми, які вони знову відкладали на завтра. Психіка не витримувала і все це вони заглушали випивкою, наркотиками або іншими речовинами, діючими на свідомість людини. Але ж це все на час і все коли-небудь закінчується. І ось тоді вони шукають гроші на те, щоб знову забутися, починають красти, нападати, вбивати. Але в підсумку вони все одно будуть покарані за ті чи інші злочини. Адже ніщо не залишається безкарним і правда спливає завжди. Потім вони несуть покарання в тюремному ув’язненні. Хтось починає звинувачувати себе і замислюється про те що він зробив, але повернути все назад вже неможливо і все тому, що ти нічого не зробив для того, щоб прожити гідне життя і бути людиною з великої літери.

Саме тому потрібно завжди до чогось прагнути і робити все, що в твоїх силах, для того, щоб потім не замислюватися над сенсом життя, а знати – що ти прожив це життя з сенсом.

Объяснение: